ГЛИБОКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

вели́кий

псл. *velьjь «міцний, сильний, могутній», ѵеlікъ;
споріднене з тох. A wäl «князь, цар», тох. В walo «тс.», walke «тривалий», гр. Fἄλις «досить, достатньо», εἴλω, εἰλέω «тисну», лат. valēre «бути сильним», validus «сильний» і, можливо, з укр. велі́ти, во́ля;
ѵеlікъ вважається формою займенникового походження, як і kolikъ, tolikъ, jelikъ (Ильинский Прасл. гр. 423), або пояснюється як утворення за аналогією до висо́кий, глибо́кий, дале́кий, широ́кий, тобто прикметників, що означають розміри (Machek ESJČ 682);
іє. *uel-/uol- «давити, оточувати; велика кількість»;
р. вели́кий, бр. вялі́кі, др. великъ, п. wielki, ч. veliký, velký, слц. veliký, vel’ký, вл. wulki, болг. вели́к, м. велик, схв. вȅликӣ, слн. vélik, стсл. великъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ве́леч «щось дуже велике»
велиґда́н «тс.»
ве́лий
велика́н «велетень»
великдо́н «велетень»
велике́нний
вели́кні «велетні»
ве́ли́ко «дуже багато, сильно»
велико́нний
великува́тий
великува́тка «чимала; старша»
велицьо́зний
велицю́зний
ве́лич
велича́вий
велича́йко «хвалько»
велича́йний «хвастовитий»
велича́льний
велича́ти
величе́зний
величе́нний
вели́чень «тс.»
величе́нький
вели́чество
величина́
величи́ти
величі́нь
вели́чний
вели́чник «шанувальник»
вели́чність
вели́ччя
ве́льо «багато»
до́великий «підліток»
завели́кий
завелича́тися «запишатися»
звелича́ти «вихваляти»
звели́чувати «тс.»
повели «зробити більшим, ніж треба»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вялі́кі білоруська
вели́к болгарська
wulki верхньолужицька
Fἄλις «досить, достатньо» грецька
великъ давньоруська
*uel-/uol- «давити, оточувати; велика кількість» індоєвропейська
valēre «бути сильним» латинська
велик македонська
wielki польська
*velьjь «міцний, сильний, могутній» праслов’янська
вели́кий російська
вȅликӣ сербохорватська
veliký словацька
vel'ký словацька
vélik словенська
великъ старослов’янська
велі́ти українська
veliký чеська
velký чеська
ѵеlікъ ?
A wäl «князь, цар» ?
walo «тс.» ?
walke «тривалий» ?
εἴλω ?
εἰλέω «тисну» ?
validus «сильний» ?
во́ля ?
tolikъ ?
jelikъ ?
висо́кий ?
глибо́кий ?
дале́кий ?
широ́кий ?

глиб

розвиток значення у прасловʼянській мові, як у спорідненому нім. Kluft «розколина, щілина; провалля, безодня, глибінь»;
менш вірогідні повʼязання з псл. *želbъ (укр. жо́лоб), *globiti «видовбувати», іє. *gelebh-, звідки мало б бути glybokъ під впливом vysokъ (SchusterŠewc 289 – 290; Falk – Torp I 361; Hujer LF 44, 26 – 30), а також з лит. gilùs «глибокий», gelme «глибінь» (Meillet MSL 14, 371);
псл. glǫb- відповідає індоєвропейській основі з нульовим вокалізмом і носовим інфіксом (*glu-m-bh-);
споріднене з лат. glūbo «лузаю, облуплюю», двн. klubon «розщеплювати», дісл. kliūfa «розколювати» (відповідають іє. *glūbh-, псл. *glyb-), гр. γλύφω «видовбую», -γλύμμα «те, що видовбане» (відповідає іє. *glŭbh-, псл. *glъb-);
псл. *glybь (похідне від прикметника *glybъ, первісної форми прикметника *glybokъ), glǫbь, glǫbokъ, крім яких були також форми псл. *glъbь і *glъbokъ, засвідчені слц. hlb, hlboký, схв. (чак.) [губок, гелбȍк];
найімовірніший звʼязок з іє. *gleubh- «рити, видовбувати», різні ступені кореневого вокалізму якого в прасловʼянських формах могли відповідати первісно різним морфологічним категоріям;
р. глубь, [глыбь], бр. глыб, [глубачэ́ць], др. глубь, п. głąb, głęboki, [dęboki, głybocki], ч. hloub, hluboký, [hlyboký], слц. hlb, hlboký, вл. hłubić, hłuboki, нл. dłym, dłymoki, [głum, głub, głuboki], полаб. glǫbüťĕ, болг. дълбо́к, м. длаб «виїмка», длабок «глибокий», схв. дубùна «глибина», дỳбок «глибокий», [глùбок, губок, гелбȍк], слн. globòk, стсл. ГЛѪБОКЪ, цсл.-схв. глибокъ (‹глъбокъ);
Фонетичні та словотвірні варіанти

вглу́бливий «такий, що охоче заглиблюється»
воглу́блення «заглиблення»
возглиби́тися «заглибитися»
гли́бень «глибінь»
глибина́
глиби́нка
глибиня́
глиби́ти
глибі́нь
гли́бка «яма»
глибо́кий
гли́боч
глибоче́нь
глибочиня́
глибочі́нь
глибочі́ти
гли́бшати
глібина́
глібо́кий
глуб «глиб»
глу́бий «глибокий»
глубина́
глубо́кий
глюбо́кий «тс.»
завгли́бшки
загли́бина
загли́бити
заглибни́й (спец.)
загли́бник (тех.)
за́глуб
заглу́бина
заглуби́тися
заглу́бчастий
згли́бити «осягнути розумом»
згли́бока
навгли́бшки
незглиби́мий
незгли́бний «незбагненний»
незглуби́мий «тс.»
погли́бити
прогли́бина «заглиблення (місце)»
про́глуб «глибина»
угли́б (присл.)
углиба́ти «занурюватися»
угли́бка «заглиблення (процес)»
угли́бшки́
углуби́тися «заглибитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
глыб білоруська
дълбо́к болгарська
hłubić верхньолужицька
hłuboki верхньолужицька
γλύφω «видовбую» грецька
klubon «розщеплювати» давньоверхньонімецька
kliūfa «розколювати» (відповідають іє. *glūbh-, псл. *glyb-) давньоісландська
глубь давньоруська
*gelebh- індоєвропейська
*gleubh- «рити, видовбувати» індоєвропейська
glūbo «лузаю, облуплюю» латинська
gilùs «глибокий» литовська
длаб «виїмка» македонська
dłym нижньолужицька
dłymoki нижньолужицька
Kluft «розколина, щілина; провалля, безодня, глибінь» німецька
glǫbüťĕ полабська
głąb польська
głęboki польська
*želbъ (укр. жо́лоб) праслов’янська
glǫb- відповідає індоєвропейській основі з нульовим вокалізмом і носовим інфіксом (*glu-m-bh-) праслов’янська
*glybь (похідне від прикметника *glybъ, первісної форми прикметника *glybokъ) праслов’янська
*glъbь праслов’янська
глубь російська
дубùна «глибина» сербохорватська
hlb словацька
hlb словацька
hlboký словацька
globòk словенська
ГЛѪБОКЪ старослов’янська
глыбь українська
глубачэ́ць українська
dęboki українська
głybocki українська
hlyboký українська
głum українська
głub українська
głuboki українська
длабок «глибокий» українська
дỳбок «глибокий» українська
глùбок українська
губок українська
гелбȍк українська
hloub чеська
hluboký чеська
*globiti «видовбувати» ?
gelme «глибінь» ?
-γλύμμα «те, що видовбане» (відповідає іє. *glŭbh-, псл. *glъb-) ?
glǫbь ?
glǫbokъ ?
hlboký ?
глибокъ (‹глъбокъ) ?

гли́бати «важко махати крилами, повільно летіти; пастися по дсщу О; копати О»

псл. glibati, похідне від gli-bъ «трясовина, багно; грузьке, липке болото», з коренем тим самим, що й у псл. glina (укр. глина), *glьjь (укр. глей), glistъ (укр. глист), *glěnъ› (укр. глінь);
повʼязується також (Skok І 450) з глиб, глибо́кий (псл. glyb‹ *glūb-);
п. (ст.) glnąć (‹*glьbnǫti) «грузнути, вʼязнути, провалюватися в багно, болото», болг. гли́бам «іду по болоту, багну», м. глиби се «грузне, вʼязне», схв. гли́бати «брьохати по болоту, грязюці»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

глибні́ти «тс.»
глибну́ти «втрачати сили»
глинути «сохнути, пропадати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гли́бам «іду по болоту, багну» болгарська
глиби «грузне, вʼязне» македонська
glnąć «грузнути, вʼязнути, провалюватися в багно, болото» (ст.)(‹*glьbnǫti) польська
glibati праслов’янська
glina (укр. глина) праслов’янська
гли́бати «брьохати по болоту, грязюці» сербохорватська
gli-bъ «трясовина, багно; грузьке, липке болото» ?
*glьjь (укр. глей) ?
glistъ (укр. глист) ?
*glěnъ› (укр. глінь) ?
глиб ?
глибо́кий (псл. glyb‹ *glūb-) ?

клуп «прилад для нарізування різьби» (тех.)

запозичення з німецької мови;
нвн. Klúppe «клуп; обценьки» зводиться до двн. kluppa «обценьки», пов’язаного з kluft «тс.», klioban «розколювати» і спорідненого з гр. γλύφω «видовбую», псл. [glūbokъl, укр. глибо́кий. – CIC 334;
Kluge–Mitzka 380;
Frisk I 315. – Див. ще ієро́гліф, глибо́кий. – Пор. клю́ба;
р. клуп, клупп, болг. клуп «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

клупці́ «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
клуп «тс.» болгарська
γλύφω «видовбую» грецька
kluppa «обценьки» давньоверхньонімецька
kluft «тс.» давньоверхньонімецька
klioban «розколювати» давньоверхньонімецька
Klúppe «клуп; обценьки» нововерхньонімецька
glūbokъl праслов’янська
клуп російська
клупп російська
глибо́кий українська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України