ГЛЕЮВАТИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

глей

псл. [*glьjь]‹*gli-jo-, з тим самим коренем, що й псл. glina (укр. гли́на], glistъ (укр. глист);
~ споріднене з снн. klei «глина», дангл. clǣg «глина; мул», англ. clay, норв. [kli] «тс.», гр. γλία «клей», γλοιά «тс.», γλοιός «липка речовина, клей», лит. glyte «сопля», glìte, glitìs «слиз; клей; сопля», лтс. glìzda «глина, синя глина»;
р. діал. бр. глей, п. glej (із сх.-сл. мов), схв. глȇj «сорт глини»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гле́їще «глинище»
глей
гле́йкий
гле́йник «вид червʼяка (Tubifex)»
глейови́на «глиняста земля»
гле́йщик «відвізник глею в шахті»
глеюва́тий
глий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
clay англійська
глей білоруська
γλία «клей» грецька
clǣg «глина; мул» давньоанглійська
glìzda «глина, синя глина» латиська
glyte «сопля» литовська
kli «тс.» норвезька
glej (із сх.-сл. мов) польська
*glьjь праслов’янська
glina (укр. гли́на], glistъ (укр. глист) праслов’янська
глей російська
глȇj «сорт глини» сербохорватська
klei «глина» середньонижньонімецька
γλοιά «тс.» ?
γλοιός «липка речовина, клей» ?
glìte ?
glitìs «слиз; клей; сопля» ?
глей ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України