ГЛАДУХА — ЕТИМОЛОГІЯ
гла́дити
псл. gladiti, відіменне дієслово, утворене від псл. *gladu- ‹іє. *glādhu-, ще до розширення його суфіксом *-kъ (пор. псл. gladъkъ, укр. гла́дки́й);
споріднене з лит. glodùs «такий, що прилягає», glódžiu, glósti «гладити», лтс. glãstu, glãstît «тс.», прус. glosto «точильний камінь», лат. glaber «гла́дкий, безволосий, лисий», двн. glat «гла́дкий, блискучий», нвн. glatt «гла́дкий», англ. glad «задоволений, радий»;
р. гла́дить, бр. гла́дзіць, др. гладити, п. gładzić, ч. bladiti, слц. hladit’, вл. hładzić, нл. głaźiś, полаб. gloťĕ «гладкий, гарний, гожий», болг. гла́дя «гладжу», м. глади «(він) гладить», схв. глȁдити, слн. gláditi стсл. гладити;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́глада
«глянець»
гла́джениця
«тонка чесалка для льону або конопель»
гладик
«один з інструментів колісника»
глади́лка
глади́ло
«усе, чим можна гладити; те, чим воронують»
глади́льник
глади́льниця
глади́льце
«інструмент для вигладжування дерева»
глади́ш
«товстун»
гла́диш
«яйце»
гладівни́к
«рубанок»
гладі́й
«інструмент для обточування ступиць»
гладі́нка
«чоловік або жінка з гладким, нерябим обличчям»
гладі́нь
гладки́й
гла́дкий
гла́дниця
«тс.»
гла́днути
гладо́ня
«ошатна гарна жінка»
гладу́ля
«гладка жінка»
гладу́н
«гладкий чоловік»
гладу́нка
«змія мідянка, Anguis fragilis; ящірка»
(зоол.)
гладу́ха
«тс.»
гладу́ші
«яйця»
гладу́щиця
«приємна, облеслива, гладка жінка»
гла́дшати
гладю́чий
«дуже товстий, гладкий»
гладю́щий
«тс.»
гла́дя
«рід плоскої вишивки»
загла́д
«загибель»
загла́да
загла́дити
«знищити»
за́гладь
«тс.»
огла́да
«вихованість, добрі манери»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| glad «задоволений, радий» | англійська |
| гла́дзіць | білоруська |
| гла́дя «гладжу» | болгарська |
| hładzić | верхньолужицька |
| glat «гла́дкий, блискучий» | давньоверхньонімецька |
| гладити | давньоруська |
| glaber «гла́дкий, безволосий, лисий» | латинська |
| glãstu | латиська |
| glodùs «такий, що прилягає» | литовська |
| глади «(він) гладить» | македонська |
| głaźiś | нижньолужицька |
| glatt «гла́дкий» | нововерхньонімецька |
| gloťĕ «гладкий, гарний, гожий» | полабська |
| gładzić | польська |
| gladiti | праслов’янська |
| *gladu- | праслов’янська |
| glosto «точильний камінь» | прусська |
| гла́дить | російська |
| глȁдити | сербохорватська |
| hladit' | словацька |
| gláditi стсл. гладити | словенська |
| bladiti | чеська |
| *glādhu- | ? |
| *-kъ (пор. псл. gladъkъ, укр. гла́дки́й) | ? |
| glódžiu | ? |
| glósti «гладити» | ? |
| glãstît «тс.» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України