ГИКАВЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ги́ка́ти

псл. ikati, звуконаслідувального походження;
питання позасловʼянських звʼязків не зʼясоване і складне для розвʼязання через можливість паралельного розвитку;
повʼязання з цсл. ѩчати «стогнати» (Skok І 705; Matzenauer LF 8, 33 – 34), а також з двн. jëhan «говорити», кімр. iaith «мова» (Stokes 223) викликає сумнів;
р. ика́ть, бр. і́каць, п. [ikać], ч. jíknouti, jiknouti «заїкнутися; гикнути», слц. híkať «гикати», вл. hikać «гикати; хлипати, ридати», [jukać] «гикати», нл. hykaś «гикати; ригати», болг. [и́кам] «гикаю», м. ика «гикає», схв. и́цати се «гикатися», и́кавка «гикавка», слн. íkati (íkcati) «заїкатися; ригати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гик (виг.)
ги́кавець «заїка»
ги́кавий
ги́кавка
гикавцу́н
ги́кало
ги́катися «заїкатися, гикати»
гикли́вий «тс.»
заги́куватися «заїкатися»
заї́ка
заїка́тися
икавка
и́кати
і́кавка
ї́кавка «відрижка; ридання»
іка́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
і́каць білоруська
и́кам «гикаю» болгарська
hikać «гикати; хлипати, ридати» верхньолужицька
jëhan «говорити» давньоверхньонімецька
iaith «мова» кімрська
ика «гикає» македонська
hykaś «гикати; ригати» нижньолужицька
ikać польська
ikati праслов’янська
ика́ть російська
и́цати «гикатися» сербохорватська
híkať «гикати» словацька
íkati «заїкатися; ригати» (íkcati) словенська
jukać «гикати» українська
и́кавка «гикавка» українська
ѩчати «стогнати» церковнослов’янська
jíknouti «заїкнутися; гикнути» чеська
jiknouti «заїкнутися; гикнути» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України