ГИ-ГИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ги-ги́ (вигук, що імітує звук сміху, плачу, кінського іржання)
звуконаслідувальне утворення;
розвинулося вторинно лише в тих слов’янських мовах, де як окрема фонема або її варіант виникло фрикативне (фарингальне) г;
бр. гігі́каць «сміятися; іржати (про коней)», п. [hi ha] (імітація сміху), ч. hihi «тс.», hyhy (імітація іржання), слц. hihi (імітація сміху), вл. hi, нл. hihi «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гиги́кати
«сміятися»
гигота́ти
гиготі́ти
«іржати»
гігі́
«тс.»
гігі́кати
«реготати»
гігота́ти
«іржати»
гіготі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гігі́каць «сміятися; іржати (про коней)» | білоруська |
| hi | верхньолужицька |
| hihi «тс.» | нижньолужицька |
| hi ha (імітація сміху) | польська |
| hihi (імітація сміху) | словацька |
| hihi «тс.» (імітація іржання) | чеська |
| hyhy «тс.» (імітація іржання) | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України