ГЕРБ — ЕТИМОЛОГІЯ

герб «емблема роду, міста, країни»

запозичене з середньоверхньонімецької мови через старочеське і, далі, польське посередництво;
свн. érbe «спадкоємець», споріднене з псл. *оrbъ, укр. [роб], па-рубокпа-роб-ок;
розвиток значень відбувся в старочеській мові: «спадкоємець»  «родовий знак спадкоємця, шляхетський герб»  «герб (взагалі)»;
там же, можливо, під впливом лат. hērēs «спадкоємець» виникла форма herb;
р. бр. болг. герб, п. herb «герб; [спадщина, спадкоємець]», [erb] «спадщина», ч. erb «герб», ст. herb «тс.», erb «тс.; спадкоємець», слц. erb «герб», заст. herb «тс.», вл. заст. herba «спадкоємець», нл. [erbanik] «тс.», м. грб «герб», схв. грб «тс.», слн. èrb «спадкоємець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гербова́к «дворянин з гербом»
гербо́вник «геральдична книга»
гербуля́к «тс.»
гербъ (XVI ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
герб білоруська
герб болгарська
herba «спадкоємець» верхньолужицька
hērēs «спадкоємець» латинська
грб «герб» македонська
erbanik «тс.» нижньолужицька
herb «герб; [спадщина, спадкоємець]» польська
*оrbъ праслов’янська
герб російська
грб «тс.» сербохорватська
érbe «спадкоємець» середньоверхньнімецька
erb «герб» словацька
èrb «спадкоємець» словенська
роб українська
erb «спадщина» українська
erb «герб» чеська
па-рубок ?
па-роб-ок ?
herb «тс.»«тс.; спадкоємець» ?
erb «тс.»«тс.; спадкоємець» ?
herb «тс.» ?
herba «спадкоємець» ?

герб «гордість»

очевидно, похідне утворення від [ге́рбувати] «гребувати, гордувати»;
можливо, зазнало семантичного впливу з боку герб (геральдичний, як предмет гордощів дворянства).– Див. ще гре́бати;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ге́рбувати «гребувати, гордувати» ?
герб (геральдичний, як предмет гордощів дворянства).-- ?
ще ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України