ГЕРБ — ЕТИМОЛОГІЯ
герб «емблема роду, міста, країни»
запозичене з середньоверхньонімецької мови через старочеське і, далі, польське посередництво;
свн. érbe «спадкоємець», споріднене з псл. *оrbъ, укр. [роб], па-рубок‹па-роб-ок;
розвиток значень відбувся в старочеській мові: «спадкоємець» «родовий знак спадкоємця, шляхетський герб» «герб (взагалі)»;
там же, можливо, під впливом лат. hērēs «спадкоємець» виникла форма herb;
р. бр. болг. герб, п. herb «герб; [спадщина, спадкоємець]», [erb] «спадщина», ч. erb «герб», ст. herb «тс.», erb «тс.; спадкоємець», слц. erb «герб», заст. herb «тс.», вл. заст. herba «спадкоємець», нл. [erbanik] «тс.», м. грб «герб», схв. грб «тс.», слн. èrb «спадкоємець»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гербова́к
«дворянин з гербом»
гербо́вник
«геральдична книга»
гербуля́к
«тс.»
гербъ
(XVI ст.)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
герб | білоруська |
герб | болгарська |
herba «спадкоємець» | верхньолужицька |
hērēs «спадкоємець» | латинська |
грб «герб» | македонська |
erbanik «тс.» | нижньолужицька |
herb «герб; [спадщина, спадкоємець]» | польська |
*оrbъ | праслов’янська |
герб | російська |
грб «тс.» | сербохорватська |
érbe «спадкоємець» | середньоверхньнімецька |
erb «герб» | словацька |
èrb «спадкоємець» | словенська |
роб | українська |
erb «спадщина» | українська |
erb «герб» | чеська |
па-рубок | ? |
па-роб-ок | ? |
herb «тс.»«тс.; спадкоємець» | ? |
erb «тс.»«тс.; спадкоємець» | ? |
herb «тс.» | ? |
herba «спадкоємець» | ? |
герб «гордість»
очевидно, похідне утворення від [ге́рбувати] «гребувати, гордувати»;
можливо, зазнало семантичного впливу з боку герб (геральдичний, як предмет гордощів дворянства).– Див. ще гре́бати;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ге́рбувати «гребувати, гордувати» | ? |
герб (геральдичний, як предмет гордощів дворянства).-- | ? |
ще | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України