ГЕПАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

геп (вигук на позначення падіння, удару)

звуконаслідувальне утворення, паралельне до гоп;
брак у більшості слов’янських мов і діалектів схиляє до думки про його порівняно пізнє виникнення;
р. [геп] (виг.), [ге́пать, ге́пнуть] «бити, вдарити», п. [hép] (виг.), hepać «падати; гикати», ч. hep (виг. про стрибок), слц. [hepelať] «тупати», вл. hepać «стрибати» (про зайця);
Фонетичні та словотвірні варіанти

геге́п «тс.»
геге́пнути
гепа «зад»
гепа́к «стусан»
гепа́ка «тс.»
ге́пати «бити»
ге́патися «падати»
ге́пнути «ударити»
ге́пнутися «упасти; ударитися»
гепону́ти
ге́пси «побої» (у виразі дати гепсів)
герге́пнути
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hepać «стрибати» (про зайця) верхньолужицька
hép «падати; гикати» (виг.), hepać польська
геп (виг.) російська
hepelať «тупати» словацька
ге́пать українська
ге́пнуть «бити, вдарити» українська
hep (виг. про стрибок) чеська
гоп ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України