ГЕВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гев «тут, сюди»
псл. *(h)evo, перший член якого є вказівною часткою *(h)e індоєвропейського походження (пор. лат. e-qui-dem «можливо», гр. εκείνος «той», дінд. a-sáu «той», ав. hau «цей»), яка, очевидно, походить від займенника (Мельничук Структ. слов, реч. 210–211; Bern. I 260);
другий член *-vo, *-v- пов’язаний з укр. [обо];
існує також припущення про зв’язок слова з давніми підсилювальними частками займенникового походження (Ильинский Сложи, местоим. 120–126; Otrębski SO 12, 284);
в українських говорах, можливо, є запозиченням з польської і словацької мов;
р. beo, п. [hew] «от», [hewo, naw] «тс.», ч. мор. [hev (hevaj)] «тут», слц. [hev], вл. hew, нл. hewi, схв. ево «тс.», стсл. ѢЕО;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гав
гевґати
«осаджувати назад (волів)»
гевка
«тс.»
гевкати
«кричати гев»
гевкй
(вигук, яким осаджують волів назад)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
hau | авестійська |
hew | верхньолужицька |
hev «тут» (hevaj)] | моравське |
hewi | нижньолужицька |
hew «от» | польська |
*(h)evo | праслов’янська |
beo | російська |
ево «тс.» | сербохорватська |
hev | словацька |
ѢЕО | старослов’янська |
обо | українська |
hewo «тс.» | українська |
naw «тс.» | українська |
hev «тут» (hevaj)] | чеська |
*(h)e (пор. лат. e-qui-dem «можливо», гр. εκείνος «той», дінд. a-sáu «той», ав. hau «цей») | ? |
*-vo | ? |
*-v- | ? |
ге (емоційний вигук; вказівна частка «ось» О; питальна частка)
очевидно, результат фонетичного збігу первісного вигуку, який зустрічається також в інших індоєвропейських мовах (пор. нім. he (вигук радості), фр. hé «гей», лат. he (вигук хвилювання, обурення), дінд. he (вигук перед кличною формою) (Sławski І 411–412), і давньої вказівної частки займенникового походження, яка міститься також в укр. [гев] «тут, сюди», ген, бр. гэты «цей», n. hen (Мельничук Структ. елов. реч. 210–211; Фортунатов ИТ II 222);
р. зает. ге (вигук для вираження радості), п. he (вигук для вираження подиву; питальна частка), ч. слц. he (hé) (вигук для привертання уваги; питальна частка), болг. хе (вказівна частка; вигук спонукання, незадоволення), м. хе (вигук незадоволення, обурення), схв. he (вигук для вираження згоди, сумніву);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гэты «цей» | білоруська |
хе (вказівна частка; вигук спонукання, незадоволення) | болгарська |
he (вигук перед кличною формою)(Sławski І 411--412) | давньоіндійська |
he (вигук хвилювання, обурення) | латинська |
хе (вигук незадоволення, обурення) | македонська |
he (вигук для вираження подиву; питальна частка) | польська |
ге (вигук для вираження радості) | російська |
he (вигук для вираження згоди, сумніву) | сербохорватська |
he (hé)(вигук для привертання уваги; питальна частка) | словацька |
гев «тут, сюди» | українська |
hé «гей» | французька |
he (hé)(вигук для привертання уваги; питальна частка) | чеська |
ген | ? |
hen | ? |
ге (вигук для вираження радості) | ? |
гевади́ «туди»
складний прислівник, утворений з гев і adu (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гев | ? |
adu | ? |
ге́всадий «тут, сюди»
складне слово, що утворилося з [гев] «тут, сюди» і [са́дий] «сюди»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гевездий
«тс.»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гев «тут, сюди» | ? |
са́дий «сюди» | ? |
ге́втот «тут, сюди»
складне слово, яке, мабуть, утворилося з [гев] «тут, сюди» і тут, що в ненаголошеній позиції, десемантизувавшись, набрало гіперичної (щодо укання) форми тот;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гев «тут, сюди» | ? |
тут | ? |
тот | ? |
геде́ «тут, осьде»
очевидно, складне утворення з давньої вказівної частки ге, наявної також у словах [гев] «тут, сюди», ген, і прислівника де;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ге | ? |
гев «тут, сюди» | ? |
ген | ? |
де | ? |
ге-ле-ге́в «агу; го-го» (оклик)
результат злиття вигуку ге і часток ле, гев (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ге | ? |
ле | ? |
гев | ? |
ген «он там (далеко)»
псл. һеnъ, heno;
складне утворення з вказівної частки he займенникового походження, яка зберігається також у словах [гев] «тут,сюди», [геде́] «осьде», [гей] -«ніби», і займенникової основи n-, яка зберігається також у словах він, он, іно́;
менш імовірна реконструкція праслов’янської форми як *еnо (Slawski І 414–415);
бр. гэ́на «он», п. hen «там, далеко», ч. [hen] «он там», слц. hen, heno «тс.», можливо, також р. [энчо] «он там», схв. ȅно «тс.»;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гэ́на «он» | білоруська |
hen «там, далеко» | польська |
һеnъ | праслов’янська |
ȅно «тс.» | сербохорватська |
hen «тс.» | словацька |
heno «тс.» | словацька |
можливо | українська |
энчо «он там» | українська |
hen «он там» | чеська |
heno | ? |
гев «тут,сюди» | ? |
геде́ «осьде» | ? |
гей «ніби» | ? |
n- | ? |
він | ? |
он | ? |
іно́ | ? |
*еnо | ? |
по-ле-гев «ходи-но сюди, іди сюди»
результат злиття скороченої дієслівної форми [подь] «іди, ходи» ВеЗн (з ст. поиди ‹ пойдь), частки [ле] «лиш, -но» і прислівника [гев] «тут, сюди»;
пор. вираз [подь гев] «ходи сюди» ВеЗн;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
подь «іди, ходи» | українська |
ле «лиш, -но» | українська |
гев «тут, сюди» | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України