ГВИНТ — ЕТИМОЛОГІЯ
гвинт
запозичення з польської мови;
п. gwint, заст. gwind, як і ч. розм. vint, походить від нвн. Gewínde «гвинтова різьба», утвореного від дієслова winden «вити; обертати», спорідненого з гот. дангл. днн. windan, дісл. vinda «тс.»;
р. болг. м. винт, бр. вінт;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вінт
(Me)]
гвинти́ти
ґвинти́ти
гвинтува́льний
гвинтува́льня
«гвинторіз»
ґвинтува́ти
ґвінт
ґвінтівня́
«гвинтова різьба»
ґвінто́вка
«витягнута труба»
ґвінто́вник
«гвинтувальна дошка»
гвінтува́ти
«гвинтити, робити гвинтову різьбу»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вінт | білоруська |
винт | болгарська |
windan | готська |
windan | давньоанглійська |
vinda «тс.» | давньоісландська |
windan | давньонижньонімецька |
винт | македонська |
Gewínde «гвинтова різьба» | нововерхньонімецька |
gwint | польська |
винт | російська |
vint | чеська |
gwind | ? |
vint | ? |
winden «вити; обертати» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України