ГВИНТ — ЕТИМОЛОГІЯ

гвинт

запозичення з польської мови;
п. gwint, заст. gwind, як і ч. розм. vint, походить від нвн. Gewínde «гвинтова різьба», утвореного від дієслова winden «вити; обертати», спорідненого з гот. дангл. днн. windan, дісл. vinda «тс.»;
р. болг. м. винт, бр. вінт;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вінт (Me)]
гвинти́ти
ґвинти́ти
гвинтува́льний
гвинтува́льня «гвинторіз»
ґвинтува́ти
ґвінт
ґвінтівня́ «гвинтова різьба»
ґвінто́вка «витягнута труба»
ґвінто́вник «гвинтувальна дошка»
гвінтува́ти «гвинтити, робити гвинтову різьбу»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вінт білоруська
винт болгарська
windan готська
windan давньоанглійська
vinda «тс.» давньоісландська
windan давньонижньонімецька
винт македонська
Gewínde «гвинтова різьба» нововерхньонімецька
gwint польська
винт російська
vint чеська
gwind ?
vint ?
winden «вити; обертати» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України