ГАТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ

спроби зіставлення з псл. *gajiti «огороджувати» (Miki. EW 60; Bern. І 296) і з р. га́чи «штани» (Brückner 131; KZ 45, 49), а також з дінд. ghaṭanam «зв’язок, сполучення» (Matzenauer LF 7, 177) викликають сумнів;

походить від одного з варіантів індоєвропейського кореня *g^uā-, наявного в дінд. gātúḥ «хід, дорога», гр. βάσις «крок», лит. góti «іти», лтс. gãju «(я) йшов», лат. venio «приходжу», гр. βαίνω (‹*βανιω) «іду, приходжу», гот. qiman «приходити», нвн. kommen, англ. come;

псл. gatь, первісно, мабуть, «перехід через мокрі місця, зроблений з гілля, хворосту і под.»;

р. гать, бр. гаць, др. гать «гать, гребля», п. gać, ч. hať «гать; (ст.) густий чагарник», слц. hať «гать», вл. hat «став», нл. gat «тс.», схв. гȃт «гать, гребля», слн. gát «тс.»;

псл. *gajь, очевидно, пов’язане з gojiti, укр. го́їти (первісне) «залишати жити, вирощувати»;

менш переконливі зіставлення з псл. gatь, укр. гать (Miki. EW 60; Brückner 132), з псл. gajiti «кричати, галасувати», р. гай «галас» (Толстой Сл. геогр. терм. 54– 55; Преобр. І 116), з іє. *gāi- «співати» (Holub–Kop. 119; Machek LF 51, 240), з н. Hag «огорожа», Hain «двн. hagan) «гай» (Gebauer І 399) та і н;

р. діал. бр. гай, др. гаи, п. нл. gaj, ч. слц. háj, вл. haj, схв. гȃј (у складних топонімах);

очевидно, пов’язане з гать «загата» як назва, що означала спочатку гілля і хмиз, використовувані для спорудження загат;

п. ст. gać «в’язки хмизу, гілля, вживані для прикриття», ч. hat «тс.», ст. hať «зарості, чагарник»;

запозичено з чеської мови, очевидно, за посередництвом польської;

ч. hatlati «безладно змішувати» (*haťalati «заважати, плутати» [hať-mať] «змішано, сплутано, без пуття») походить, очевидно, від [haťala] «той, хто заважає (плутає)», пов’язаного, мабуть, з hatiti «заважати, плутати, мішати» (первісно – «перепиняти шлях (воді загатою), гатити, загачувати»), похідного від ч. hať, пов’язаного з псл. gatь, укр. гать (до семантичного зв’язку «заважати-^мішати» пор. також р. меша́ть «мішати, змішувати; заважати, перешкоджати»);

пов’язання hatlanina безпосередньо з hať-mat’ (Holub–Lyer 188) неможливе з формального погляду;

п. [hatlać] «плутати змішуючи», [gatłać] «мішати безладно речі; безладно накидати речі одну на одну», слц. hatlanina «незрозуміла мова», hatlať «незрозуміле говорити»;

питання про походження н. hott «гаття», hotta, hotte «тс.», від яких виводиться також ч. hot, слц. hota, вл. hót, hóte, нл. hot «тс.» (Sławski I 419–420) залишається відкритим (Kluge–Götze 330).– Див. ще від, ти;

придихове г виникло у зв’язку з вигуковим характером слова (можливо, також під впливом вигуків гей, гайда, гайт);

українські форми можуть бути пояснені як результат фонетичної видозміни виразу од тя (от тя) «від тебе», який спочатку адресувався поводиреві коней під час оранки;

п. hajta, hajt, hejt, hejta, hejtta, heta, hettia, ст. hecia (з укр.?);