ГАРЦЮВАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гарцюва́ти
очевидно, запозичення з польської і, далі, з чеської мов;
п. harcować «гарцювати; (ст.) битися одному перед військом», ст. harc «поєдинок перед боєм», ч. ст. harcovati «розпочинати стрілянину, напад; скакати», harc «поєдинок перед боєм», як і слц. harcovať «розпочинати стрілянину; скакати», схв. ст. harcovati «битися», слн. harcováti «тс.», походить від нвн. (швейцарськ.) Harz «сварка, суперечка», можливо, пов’язаного з Harz «смола»;
інші пов’язання – з уг. harc «боротьба, бій», зв’язаного з harcol «боротися, воювати, битися» (Brückner 168–169), з свн. harsch, harst «натовп, загін» (Kleczkowski Studia staropolskie 1928, 227–230), з свн. harz, вигуком від herzu «сюди, до мене» (Mikl. EW 83; Karłowicz SWO 204) – малоймовірні;
р. гарцова́ть, бр. гарцава́ць;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гарца́тъ
«скакати, бігати»
гарцикова́ть
«тс.»
гарцівни́к
«вершник; пустун; танцюрист»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
гарцава́ць | білоруська |
Harz «сварка, суперечка» (швейцарськ.) | нововерхньонімецька |
harcować «гарцювати; (ст.) битися одному перед військом» | польська |
гарцова́ть | російська |
harcovati «битися» | сербохорватська |
harsch | середньоверхньнімецька |
harz | середньоверхньнімецька |
harcovať «розпочинати стрілянину; скакати» | словацька |
harcováti «тс.» | словенська |
harc «боротьба, бій» | угорська |
harcovati «розпочинати стрілянину, напад; скакати» | чеська |
harc «поєдинок перед боєм» | ? |
harcovati «розпочинати стрілянину, напад; скакати» | ? |
harc «поєдинок перед боєм» | ? |
harcovati «битися» | ? |
Harz «смола» | ? |
harcol «боротися, воювати, битися» | ? |
harst «натовп, загін» | ? |
herzu | ? |
ге́рці «два тижні після великодн і після різдва, коли нема посту»
очевидно, наслідок роз витку переносного значення укр. герць «окрема сутичка перед боєм, поєдинок, двобій» у пізніше «буйна весела забава» з дальшою спеціалізацією стосовно великодніх і різдвяних свят;
не виключена також можливість впливу з боку словацької або польської мови: пор. слц. заст. harc «бій, битва, боротьба; буйна, весела забава», п. harc (іст.) «сутичка (вершників перед боєм)», harce «пустощі, витворяння»;
на можливість такого розвитку вказують пов’язані з герць давніші форми гарцъ «окрема сутичка перед боєм» (XVII ст.), гарцівни́к «наїзник; пустун; танцівник», гарцівни́ця «пустунка; танцівниця», гарцюва́ти «скакати на коні; бігати, скакати; пустувати; танцювати»;
не зовсім ясне;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
harc «сутичка (вершників перед боєм)» (іст.) | польська |
harc «бій, битва, боротьба; буйна, весела забава» | словацька |
герць «окрема сутичка перед боєм, поєдинок, двобій» | українська |
пізніше «буйна весела забава» | ? |
harc «бій, битва, боротьба; буйна, весела забава» | ? |
harc «бій, битва, боротьба; буйна, весела забава» | ? |
harce «пустощі, витворяння» | ? |
герць давніші форми гарцъ «окрема сутичка перед боєм» | ? |
гарцівни́к «наїзник; пустун; танцівник» | ? |
гарцівни́ця «пустунка; танцівниця» | ? |
гарцюва́ти «скакати на коні; бігати, скакати; пустувати; танцювати» | ? |
горос «перемога»
неясне;
можливо, запозичення з угорської мови, повʼязане з тим самим уг. harc «боротьба, бій», до якого зводиться й укр. гарцюва́ти (див.);
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
harc «боротьба, бій» | угорська |
гарцюва́ти | українська |
хверцюва́ти «франтити»
експресивне утворення від ферт «джиґун»;
ц’ зумовлене, можливо, впливом дієслова гарцюва́ти;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ферт «джиґун» | ? |
гарцюва́ти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України