ГАМИ — ЕТИМОЛОГІЯ

гам (вигук, що імітує процес їди)

псл. (h)am;
звуконаслідувальне утворення, паралельне до лтс. am (дит.) «їсти», ammât «тс.»;
;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ham
ham
ham
hàm (дит.), hamati
hamać
hamać
hamati
а́мкать
гам
га́мати
га́ми «їсти» (дит.)
га́мкати
хам
хам
ха́мам
ха́мкам
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гам білоруська
хам болгарська
ха́мам болгарська
хамкам болгарська
ham верхньолужицька
hamać верхньолужицька
am «їсти» (дит.) латиська
ham польська
hamać польська
ам російська
хам російська
а́мкать російська
hàm словенська
hámati словенська
ham чеська
hamati чеська
ammât «тс.» ?

гам «шум, крик»

звуконаслідувальне утворення, з яким пов’язується також основа з іншим ступенем чергування голосних го́мін;
р. гам, [гом] «шум», бр. діал. болг. гам, п. ham «гавкання», ч. [hamoniti] «багато говорити», hamoniti se «сваритися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гамари́ти
га́мір
гамірли́вий
гамірни́й
га́морати «кричати, шуміти»
га́мрити «тс.»
гамури́ти «бути злим»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гам білоруська
гам болгарська
ham «гавкання» польська
гам російська
гом «шум» українська
hamoniti «багато говорити»«сваритися» чеська
hamoniti se «багато говорити»«сваритися» чеська
го́мін ?
гам ?

га́ма (муз.)

запозичене з французької мови, можливо, через німецьку (нвн. Gámme);
фр. gamme (муз.) «гама» походить від назви грецької літери γ (γάμμα), вжитої абатом д’Ареццо в XI ст. для позначення першої ноти гами, а пізніше застосованої як назва гами взагалі;
гр. γάμμα походить від назви відповідної букви в гебрайському алфавіті: гебр. gīme, gāmāl, арам. gāmla (букв. «верблюд»);
р. га́мма, бр. болг. м. га́ма, п. вл. gama, схв. гама;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
га́ма білоруська
га́ма болгарська
gama верхньолужицька
га́ма македонська
gama польська
га́мма російська
гама сербохорватська

гальмо́

двн. *hamal «путо для тварин (яким передня нога прив’язувалась до голови)», споріднене з ісл. mill «путо для тварин», дангл. hẹmman «гальмувати, стримувати», нвн. hemmen «тс.»;
першими гальмами були мотузки, якими колесо прив’язувалось до полудрабка;
очевидно, запозичення з давньо- чи середньоверхньонімецької мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́йма
га́лем
га́льма
гальмівни́й
гальмува́льний
гальмува́ти
гам
га́мів
ганьмо́
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hẹmman «гальмувати, стримувати» давньоанглійська
*hamal «путо для тварин (яким передня нога прив’язувалась до голови)» давньоверхньонімецька
mill «путо для тварин» ісландська
hemmen «тс.» нововерхньонімецька
давньо- ?

гамаза́ «набридлива людина»

очевидно, запозичення з російської мови;
р. [гамаза́] «невгамовна людина», [гомоза́] «тс.», [гамази́ть] «неспокійно рухатися туди-сюди», [гомози́ть] «метушитися, непокоїтися» пов’язуються з гам «шум», [гом] «тс.» як утворення за зразком слова егоза́;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гамаза́ «невгамовна людина» російська
гомоза́ «тс.» ?
гамази́ть «неспокійно рухатися туди-сюди» ?
гомози́ть «метушитися, непокоїтися» ?
гам «шум» ?
гом «тс.» ?
егоза́ ?

ґиме́йда «телепень, бельбас, дурень» (чол. і жін. р.)

очевидно, походить від п. gamajda «вайло, телепень, тюхтій», утвореного від [gamać się] «іти повільно, важко і хитаючись» за допомогою суфікса -ajda;
у такому випадку не виключене припущення, що слово в говірку потрапило з польської мови не прямо, а за посередництвом мови ідиш;
можна припустити вплив з боку мови ідиш, носії якої, сприймаючи слово як німецьке, могли гіперично замінити ай дифтонгом ей;
не зовсім ясне укр. -ейда зам. п. -ajda;
корінь gam- зустрічається і в інших словʼянських мовах: ч. (мор.) [gáme’a] «дурень, тюхтій», [gamłać] «неохоче їсти», укр. ґа́млати «повільно, неохоче їсти», схв. gàmlati «ходити, як качка», можливо, сюди ж належать псл. *gamъ, *gomъ «гомін, метушня», укр. гам, гомін;
давніші спроби довести походження польського слова від гот. *gamaiþ «покалічений, поранений» (Korbut PF 4, 369; Karłowicz SWO 176; AfSlPh 3, 661; SW І 799) або вірм. gamàdz «повільний» (Malinowski Rozprawy 17, 32) непереконливі;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gamàdz «повільний» вірменська
*gamaiþ «покалічений, поранений» готська
gamajda «вайло, телепень, тюхтій» польська
-ajda польська
*gamъ праслов’янська
gàmlati «ходити, як качка» сербохорватська
-ейда українська
ґа́млати «повільно, неохоче їсти» українська
гам українська
gáme'a «дурень, тюхтій» (мор.) чеська
gamać się «іти повільно, важко і хитаючись» ?
-ajda ?
-ajda ?
gam- ?
gamłać «неохоче їсти» ?
*gomъ «гомін, метушня» ?
гомін ?

го́мзатися «вертітися, копошитися; капризувати О»

пояснювалося як звуконаслідувальне з іє. *ghem- (укр. го́мін) (Ильинский РФВ 63, 339 – 340; ИОРЯС 16/4, 1 – 29), реконструювалося в зіставленні з свн. wimmen «кишіти», нвн. wimmeln «тс.» як маловірогідне іє. *guhem-: *guhom«кишіти» (Stender-Petersen Mel. Mikkola 277 – 283), виводилося з іє. *gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») (Потебня РФВ 3, 164), повʼязувалося з лит. [gumúoti (gūmúoti)] «іти, перевалюючися з боку на бік» (Būga RR I 442), виводилось від псл. *gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь», що зводилось до іє. *guou- «худоба» і *mus- «муха» (Trubačev ZfSl 1958/5, 677 – 679);
малоймовірне припущення про спорідненість з нвн. krabbeln «лоскотати», нн. krämeln «кишіти, повзати» (Machek ESJČ 164 – 165);
дальше походження не ясне;
первісне значення скрізь «кишіти, роїтися», звідки потім у частини слів також «мішанина голосів, галас; лоскотання»;
дальші за значенням, але споріднені також р. гам, [гом] «галас, гомін», укр. го́мін;
псл. *gъmъzati (sę), *gъmъziti, *gymъ›zati (укр. гимзі́ти), *gomъzati (слн. gomázati, gomezéti), похідні від *gъm-, *gom(пор. р. [гомоти́ть] «галасувати», слн. gomot «штовханина, гомін, плутанина»);
р. [гомози́ться] «крутитися на одному місці; кишіти», [гомози́ть] «метушитися, турбуватися», ст. гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти», гомъзити «тс.», бр. [гамзі́ць] «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити», [гамзаць] «повільно їсти», п. (ст. діал.) giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти», ч. hemžiti se «кишіти, повзати», ст. діал. hemzati (se), слц. hemžiť sa «тс.», болг. гъмжа́ «кишу, копошуся», м. [гомжи] «кишить», схв. гàмизати «кишіти, роїтися», га́мзити, слн. gomezéti, gom(a)zéti «тс.», р.-цсл. гомъзати «повзати, рухатися», гомъзити «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гомзи́ло «неспокійна, непосидюча людина»
гомзи́ти (безос. у виразі мене гомзи́ть «неприємно лоскоче на піднебінні перед блюванням»)
згомози́тися «прийти в рух, заметушитися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гамзі́ць «мʼяти; жужмити одяг; робити неакуратно; марно тратити» білоруська
гъмжа́ «кишу, копошуся» болгарська
*ghem- (укр. го́мін)(Ильинский РФВ 63, 339 -- 340; ИОРЯС 16/4, 1 -- 29) індоєвропейська
*g «кишіти» індоєвропейська
*gem- «іти» (дінд. gámati «іде», гот. qiman «приходити», нвн. kommen «тс.») індоєвропейська
*g «худоба» індоєвропейська
gumúoti «іти, перевалюючися з боку на бік» (gūmúoti)] (Būga RR I 442) литовська
гомжи «кишить» македонська
krämeln «кишіти, повзати» нижньонімецька
wimmeln «тс.» нововерхньонімецька
krabbeln «лоскотати» нововерхньонімецька
giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти» польська
*gъmyzъ як видозміни давнішого гіпотетичного *gъmysъ «ґедзь» праслов’янська
*gъmъzati (sę) праслов’янська
гам російська
гомози́ться «крутитися на одному місці; кишіти» російська
гомъзати «повзати, рухатися» русько-церковнослов’янська
гàмизати «кишіти, роїтися» сербохорватська
wimmen «кишіти» середньоверхньнімецька
hemžiť sa «тс.» словацька
gomezéti «тс.» словенська
gom(a)zéti «тс.» словенська
го́мін українська
гомози́ть «метушитися, турбуватися» українська
гомъзити «тс.» українська
гамзаць «повільно їсти» українська
га́мзити українська
гомъзити «тс.» українська
hemžiti se «кишіти, повзати» чеська
*mus- «муха» ?
скрізь «кишіти, роїтися» ?
також «мішанина голосів, галас; лоскотання» ?
гом «галас, гомін» ?
*gъmъziti ?
*gymъ›zati (укр. гимзі́ти) ?
*gomъzati (слн. gomázati, gomezéti) ?
*gъm- ?
гомоти́ть «галасувати» ?
gomot «штовханина, гомін, плутанина» слн. ?
гомъзати «рухатися, ворушитися, повзти» ?
giemzić «свербіти, лоскотати; кишіти» ?
hemzati (se) ?
hemzati (se) ?

хам! «гам» (виг.)

звуконаслідувальне утворення, що з’явилося внаслідок імітації гортанного шуму, який виникає при пожадливому хватанні їжі;
паралельне до гам;
р. бр. болг. [хам], п. ч. вл. ham, слн. hàm;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
хам білоруська
хам болгарська
ham верхньолужицька
ham польська
хам російська
hàm словенська
ham чеська
гам ?

хла́мати «жадібно їсти»

р. [хламать] «стукати», п. klamać «чавкати», ч. chlamat «хламати», слц. chlamat’ «ковтати», вл. klamać so, klemić so «кричати»;
псл. xlamati звуконаслідувального походження;
об’єднання значень «жадібно їсти, глитати» і «кричати» цілком вірогідне, пор. укр. гам «шум, крик» і гам! (вигук, що імітує шум жадібного ковтка, глитання);
р. [хла́мать] «гуркотіти, стукати (дверима); жадібно їсти», [хло́мать] «стукати, грюкати»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
klamać верхньолужицька
klamać «чавкати» польська
xlamati праслов’янська
хламать «стукати» російська
хла́мать «гуркотіти, стукати (дверима); жадібно їсти» російська
chlamat' «ковтати» словацька
гам «шум, крик» українська
хло́мать «стукати, грюкати» українська
chlamat «хламати» чеська
so «кричати» ?
значень «жадібно їсти, глитати» ?
і «кричати» ?
гам «шум, крик» ?
гам (вигук, що імітує шум жадібного ковтка, глитання) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України