ГАЛУЗЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
галу́за «гілля»
р. [га́лызь\ «дерево для вимощування грузьких доріг», п. gałąź «гілляка», ч. слц. haluz, вл. hałuza, нл. gałuz «тс.»;
псл. діал. *galǫzь, *galǫza, пов’язане з goІъ «голий», пор. укр. гі́лка з golъka;
споріднене з лтс. pa-gale «кусок дерева», вірм. kołr «галузь».– Фасмер І 390;
Sławski І 252;
Machek ESJČS 123;
Holub–Kop. 120;
Bern. I 293;
Фонетичні та словотвірні варіанти
відгалу́ження
галу́з
галузе́вий
галу́ззя
галузи́ни
галузи́стий
галу́зитися
галу́зка
га́лузь
га́лузь
голу́за
розгалу́ження
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України