ГАЛАС — ЕТИМОЛОГІЯ

га́лас

недостатньо обґрунтованими були спроби виведення від го́лос (Holub–Kop. 119), від ос. γalas (Фасмер І 431), пов’язання з ч. harašiti «шелестіти, шуміти» (Machek ESJČ 157) та ін;
утворення з суфіксом -ас від звуконаслідувального елемента гал-, того самого, що і в іменнику [гала́й] «крикун», дієслові [гала́кати] та ін;
бр. га́лас, п. hałas (з укр.), [gałuszyć] «гуркотіти; піднімати галас», ч. слц. [halas] (з п.);
Фонетичні та словотвірні варіанти

галаса́йко
галаса́ти
галаси́ти
галасли́вий
галасува́ти
галасува́тий
га́ляс «лемент, крик, гучне ридання»
галясува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
га́лас білоруська
γalas осетинська
hałasукр.) польська
halasп.) словацька
gałuszyć «гуркотіти; піднімати галас» українська
harašiti «шелестіти, шуміти» чеська
halasп.) чеська
го́лос ?
ас ?
гал- ?
гала́й «крикун» ?
гала́кати ?

га́лас «рибалка»

уг. halász «тс.» утворене від hal «риба», фінноугорського походження, спорідненого з манс. кōл, хант. kul, фін. kala;
запозичення з угорської мови;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
кōл мансійська
halász «тс.» угорська
kala фінська
kul хантийська
hal «риба» ?

галабу́рда «бешкет, бешкетник»

складне утворення, до якого входить вигуковий елемент гала-, що виступає також у виразах гала́й, га́лас, галу́-балу́, та іменник бу́рда «бешкет, бешкетник»;
у російській мові набуло відмінного значення, очевидно, в результаті зближення з [хал] «дешевинка», [халово́й] «дешевий; дурний»;
менш переконливе виведення галабу́рда від уг. herdeburdi «вітрогон» (Malinowski Rozprawy 17, 22);
р. [халабу́рда] «роззява, нехлюй», [халабру́да] «тс.», п. hałaburda «бешкет, бешкетник», [haraburda] «тс.» (з укр.), ч. haraburdí «ганчір’я», ст. haraburda, слц. [halaburda] «неспокійна людина; ганчір’я»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

галабу́рдити
галабу́рдник
галабу́рдство «бешкетництво»
галабушя́к «бешкетник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
hałaburda «бешкет, бешкетник» польська
халабу́рда «роззява, нехлюй» російська
halaburda «неспокійна людина; ганчір’я» словацька
herdeburdi «вітрогон» угорська
халабру́да «тс.» українська
haraburda «тс.»укр.) українська
haraburdí «ганчір’я» чеська
гала- ?
гала́й ?
га́лас ?
галу́-балу́ ?
бу́рда «бешкет, бешкетник» ?
хал «дешевинка» ?
халово́й «дешевий; дурний» ?
галабу́рда ?
haraburda ?

гала́кати «кричати; лаяти Я»

похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, що і в словах [галай1], галас1, галу́-балу́ (пор.);
п. [halakać] «співати (про п’яних)» (з укр.?), вл. halekać «кричати, галасувати»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

галя́кати «тюкати»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
halekać «кричати, галасувати» верхньолужицька
halakać «співати (про п’яних)» (з укр.?) польська
гал- ?
галай ?
галас ?
галу́-балу́ (пор.). ?

галди́кати «вести пусті розмови» (знев.)

очевидно, похідне утворення від звуконаслідувального елемента гал-, споріднене з га́лас, р. [га́лить] «кричати», [га́литься] «глузувати», п. gałuszyć «гуркотіти, піднімати галас», гот. gōljan «вітати», двн. gëllan «кричати», нвн. gellen «тс.»;
р. галде́ть «тс.; галасувати», [га́лда́] «шум, галас», п. [gałda] «тс.»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gōljan «вітати» готська
gëllan «кричати» давньоверхньонімецька
gellen «тс.» нововерхньонімецька
gałuszyć «гуркотіти, піднімати галас» польська
gałda «тс.» польська
га́лить «кричати» російська
галде́ть «тс.; галасувати» російська
га́лда́ «шум, галас» українська
гал- ?
га́лас ?
га́литься «глузувати» ?

гали́ти «квапити, підганяти; радити ж»

зіставляється з дісл. gala «кричати», двн. galan «співати», гот. gōljan «вітати», кімр. galw «звати»;
очевидно, похідне від тієї самої звуконаслідувальної основи гал-, від якої утворені і [гала́й] «крикун», га́лас, галу́-балу́;
р. [га́лить] «пустувати, жартувати, сміятися», [га́литься] «намагатися», п. [gałuszyć] «зчиняти галас», ч. [haliti se] «голосно сміятися»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гальмува́ти «квапити»
голи́тися «квапитися»
нага́йний «тс.»
нага́льний «спішний, невідкладний»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gōljan «вітати» готська
galan «співати» давньоверхньонімецька
gala «кричати» давньоісландська
galw «звати» кімрська
gałuszyć «зчиняти галас» польська
га́лить «пустувати, жартувати, сміятися» російська
га́литься «намагатися» українська
haliti se «голосно сміятися» чеська
гал- ?
гала́й «крикун» ?
га́лас ?
галу́-балу́ ?

галу́-балу́ (вираз, що імітує балаканину)

складне утворення, перша частина якого пов’язана із звуконаслідувальною основою гал-, тією самою, що і в словах [гала́й] «крикун», га́лас, [гала́кати], а друга – з основою бал-, похідною від ба- «говорити» (пор. ба́яти), тією самою, що і в словах бала́кати, балагу́р;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гал- ?
гала́й «крикун» ?
га́лас ?
гала́кати ?
бал- ?
ба- «говорити» (пор. ба́яти) ?
бала́кати ?
балагу́р ?

ґаля́с «чорнильний горішок» (бот.)

через польське посередництво запозичене з латинської мови, звідки походять і р. [галя], укр. гал, ч. ст. gales «тс.»;
лат. galla «тс.» пов’язане з glēba «грудка, клубок», globus «куля» і споріднене з алб. gogëlë «гуля, гал», дінд. gúlma«опух», гр. γαγγλίον «тс.»;
бр. [гала́с], п. gałas «чорнильний горішок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

га́ляс «тс.»
ґалясі́вка «тс.; (ент.) горіхотворка, родина Cynipidae»
галясъ (XVII ст.)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
gogëlë «гуля, гал» албанська
гала́с білоруська
γαγγλίον «тс.» грецька
gúlma «опух» давньоіндійська
galla «тс.» латинська
glēba «грудка, клубок» латинська
globus «куля» латинська
gałas «чорнильний горішок» польська
галя російська
гал українська
gales «тс.» чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України