ГАЙНО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
гайно́ «екскремент, гній; підстилка для худоби; ведмежий барліг; безладдя, гніздо»
очевидно, псл. *gajьno «захисток; бруд», похідне від gajiti «захищати; забороняти»;
р. [га́йно́] «лігво; барліг; хлів; мотлох; бруд; кізяк», бр. [гайно́] «лігво», ч. [gajno] «прибудова», ст. hajno «те, що заборонено їсти»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гайнува́ти
«захаращувати; смітити»
гайня́ний
«брудний, поганий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гайно́ «лігво» | білоруська |
| *gajьno «захисток; бруд» | праслов’янська |
| га́йно́ «лігво; барліг; хлів; мотлох; бруд; кізяк» | російська |
| gajno «прибудова» | чеська |
| gajiti «захищати; забороняти» | ? |
| hajno «те, що заборонено їсти» | ? |
гайнува́ти «переводити, розтрачувати; [бенкетувати, гуляти]»
очевидно, результат контамінації дієслова га́яти «даремно витрачати (час)» і іменника гайно́ «гній, екскременти» (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гейнува́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| га́яти «даремно витрачати (час)» | ? |
| гайно́ «гній, екскременти» | ? |
гай-гай (емоційний вигук; вигук для відгону хижих птахів)
результат фонематичного оформлення інстинктивного вигуку, паралельний до ай;
поширене також в інших індоєвропейських (дінд. свн. фр. ст. рум. hai) i неіндоєвропейських мовах (напр., тат. һай, һай-һай – вигуки для вираження емоцій);
п. [haj] (емоційний вигук; імперативний вигук до тварин), ч. haj (імперативний вигук до птахів), схв. hȃj (емоційний вигук);
Фонетичні та словотвірні варіанти
га́йкати
«кричати гай»
гайна́
(вигук для відгону яструба)
гая
(вигук для відгону птахів)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| haj (емоційний вигук; імперативний вигук до тварин) | польська |
| hȃj (емоційний вигук) | сербохорватська |
| haj (імперативний вигук до птахів) | чеська |
| ай | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України