ГАЙДУК — ЕТИМОЛОГІЯ
гайду́к «повстанець-партизан у південних слов’ян у XV--XIX ст.; солдат надвірної сторожі; лакей»
запозичення з угорської мови;
уг. hajdu «розбійник» (мн. hajduk) є за походженням назвою однієї з етнічних груп угорців;
непереконливим є твердження про польське посередництво (Bern. І 375; Sławski І 392; Richhardt 52; Шанский ЭСРЯ І 4, 11);
р. бр. гайду́к, п. ч. hajduk, слц. hajdúch, болг. хайду́к, м. ајдук, схв. хàјдӯк, слн. hájduk;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гайдукъ
(1593)
гайдученя́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гайду́к | білоруська |
| хайду́к | болгарська |
| ајдук | македонська |
| hajduk | польська |
| гайду́к | російська |
| хàјдӯк | сербохорватська |
| hajdúch | словацька |
| hájduk | словенська |
| hajdu «розбійник» (мн. hajduk) | угорська |
| hajduk | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України