ВІЯЛО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́яти
псл. vějati: – споріднене з лит. vejas «вітер», лтс. vējš «тс.», дінд. vayati «дме», vati «віє», ав. vāiti «віє», гот. waian «віяти», двн. wājan, wāhen, ΗΒΗ. wehen, дангл. wawan «тс.», гр. ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι), хет. ḫuuant- «вітер»;
р. ве́ять, бр. ве́яць, др. вѣяти, п. wiać, ч. váti (з *vějati), слц. viať, болг. вея, м. вее, схв. вȕjamu, слн. véti, véjati (žito), стсл. вѣгати;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вивія́си
«викрутаси»
відві́йки
ві́йва
«прапор»
ві́йка
«віялка; лопата для провіювання зерна»
ві́я
«лопата для провіювання зерна»
ві́ялиця
«хуртовина»
ві́я́лка
ві́яло
ві́яльник
ві́яний
ві́янь
«хуртовина»
ві́ятися
ві́яч
«той, що віє зерно»
заві́й
заві́йна
«хуртовина»
заві́йний
заві́йниця
завія́
«тс.»
завіякуватий
«який любить гуляти»
засповіва́ти
«навіяти»
(перен.)
неві́янка
«невіяне зерно, вид рослини»
по́вів
повійниця
«повія»
пові́я
пові́яло
«віяло»
про́ві́в
«продув»
розві́йний
«який розноситься вітром»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāiti «віє» | авестійська |
| ве́яць | білоруська |
| вея | болгарська |
| waian «віяти» | готська |
| ἄημι «вію» (з давнішого ἄϜημι) | грецька |
| wawan «тс.» | давньоанглійська |
| wājan | давньоверхньонімецька |
| vayati «дме» | давньоіндійська |
| вѣяти | давньоруська |
| vējš «тс.» | латиська |
| vejas «вітер» | литовська |
| вее | македонська |
| wiać | польська |
| vějati: | праслов’янська |
| ве́ять | російська |
| вȕjamu | сербохорватська |
| viať | словацька |
| véti (žito) | словенська |
| véjati (žito) | словенська |
| вѣгати | старослов’янська |
| ḫuuant- «вітер» | хетська |
| váti (з *vějati) | чеська |
| vati «віє» | ? |
| wāhen | ? |
| wehen | ? |
а́стма
гр. ἄσϑμα «задишка, ядуха» пов’язується з ἄημι «дути, віяти», ἀησις «вітер, віяння», ἀήτης «тс.», спорідненими з дінд. vati «віє», псл. vějati, укр. ві́яти, або через проміжну форму *ἄνσϑμα;
з ἄνεμος «вітер»;
фр. asthme походить від лат. asthma, запозиченого з грецької мови;
запозичено через російську мову з французької;
р. бр. болг. м. а́стма, п. ч. слц. вл. astma, схв. àстма, слн. ástma;
Фонетичні та словотвірні варіанти
астма́тик
астмати́чний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| а́стма | білоруська |
| а́стма | болгарська |
| astma | верхньолужицька |
| ἄσϑμα «задишка, ядуха» | грецька |
| vati «віє» | давньоіндійська |
| asthma | латинська |
| а́стма | македонська |
| astma | польська |
| vějati | праслов’янська |
| а́стма | російська |
| àстма | сербохорватська |
| astma | словацька |
| ástma | словенська |
| ві́яти | українська |
| asthme | французька |
| astma | чеська |
| ἄημι «дути, віяти» | ? |
| ἀησις «вітер, віяння» | ? |
| ἀήτης «тс.» | ? |
| *ἄνσϑμα | ? |
| ἄνεμος «вітер» | ? |
атмосфе́ра
запозичено через російську мову з французької;
фр. atmosphère утворено складанням гр. ἀτμός «пара, дим, туман», пов’язаного з ἄημι «вію, дму», спорідненим з дінд. vāti «віє», псл. vějati, укр. ві́яти, і σφαĩρα «куля, сфера»;
р. болг. м. схв. атмосфе́ра, бр. атмасфе́ра, п. вл. atmosfera, ч. слц. atmosféra, слн. atmosfêra;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| атмасфе́ра | білоруська |
| атмосфе́ра | болгарська |
| atmosfera | верхньолужицька |
| ἀτμός «пара, дим, туман» | грецька |
| vāti «віє» | давньоіндійська |
| атмосфе́ра | македонська |
| atmosfera | польська |
| vějati | праслов’янська |
| атмосфе́ра | російська |
| атмосфе́ра | сербохорватська |
| atmosféra | словацька |
| atmosfêra | словенська |
| ві́яти | українська |
| atmosphère | французька |
| atmosféra | чеська |
| ἄημι «вію, дму» | ? |
| σφαĩρα «куля, сфера» | ? |
вентилюва́ти
фр. ventiler «вентилювати», ventilateur, ventilation утворені від лат. ventilo «махаю, розмахую, вію», похідного від ventus «вітер», спорідненого з дінд. vāti, vāyati «віє, дме», ав. vāta «вітер», гот. winds «тс.», псл. vějati, ѵĕtrъ, укр. ві́яти, ві́тер;
очевидно, запозичення з французької мови;
р. вентили́ровать, бр. вентылі́раваць, п. wentylować, ч. ventilovati, слц. ventilovať, вл. wentilator, болг. вентили́рам, м. вентили́ра, схв. вентили́рати, слн. ventilator;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вентиля́тор
вентиля́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāta «вітер» | авестійська |
| вентылі́раваць | білоруська |
| вентили́рам | болгарська |
| wentilator | верхньолужицька |
| winds «тс.» | готська |
| vāti | давньоіндійська |
| ventilo «махаю, розмахую, вію» | латинська |
| вентили́ра | македонська |
| wentylować | польська |
| vějati | праслов’янська |
| вентили́ровать | російська |
| вентили́рати | сербохорватська |
| ventilovať | словацька |
| ventilator | словенська |
| ві́яти | українська |
| ventiler «вентилювати» | французька |
| ventilovati | чеська |
| ventilateur | ? |
| ventus «вітер» | ? |
| vāyati «віє, дме» | ? |
| ѵĕtrъ | ? |
| ві́тер | ? |
ви́ти «скручувати»
псл. viti «вити»;
споріднене з лит. výti «вити, звивати, сукати», лтс. vît «вити, плести», двн. wid «вірьовка», windan «вити», wída «верба», дангл. wīþig «тс.», лат. viēre «плести, в’язати», vītis «виноградна лоза», гр. ἵτυς «обід; верба», ав. vaēiti «верба», дінд. váyati «плете, тче», vyáyati «в’є, крутить»;
іє. *ui-, *uei- «крутити, гнути»;
р. вить, бр. віць, др. вити, п. вл. wić, ч. víti, слц. viť, нл. wiś, болг. ви́я, м. вие, схв. вȕти, слн. víti;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в'юн
«Misgurnus fossil is»
(іхт.)
в'ю́ни́стий
в'ю́ни́тися
в'юнки́й
в'юно́к
«березка, Convolvulus L.»
(бот.)
в'юч
«усе, що в’ється»
ви́сти
ви́тися
вити́ця
«вдвоє сплетена свічка»
ви́тка
«мотузка з пруття; обруч з молодої ялини або ліщини»
ви́тка
«вірьовка; обруч; ганчірка для обмотування»
витки́й
ви́то́к
виту́ха
«квасоля з витким стеблом»
виту́шка
вия́шка
«одна з двох схрещених планок витушки»
вияшки́
«витушка»
вій
«шар плетеного тину; жмут хмизу в тині»
віті́вка
«коса (жіноча)»
во́їти
«плести огорожу»
войови́й
«призначений для плетіння тину»
вою́н
«тс.»
вповива́ч
зави́вка
за́вийка
«хустка»
зави́н
зави́тка
«покритка»
за́витка
«частина внутрішнього вуха; [закрутка з стеблин хліба на корені]»
за́вито́к
завиття́
«закрутка з стеблин хліба; жіноча пов’язка»
заві́й
«чалма»
заві́йка
«хустка»
заві́йна
заві́йник
«цидарія, Cidaris»
(зоол.)
заві́йниця
заві́на
«серцева хвороба; болі в животі»
зби́ток
звива́нець
«рулет»
зви́вина
зви́вистий
звиву́щий
«жвавий»
зви́вчастий
зви́нений
зви́нка
«повстяний м’яч, іграшка»
зви́нний
«швидкий, вправний»
звій
«сувій; [шарнір]»
зві́йці
«листовійки, Forticidae»
(ент.)
зві́ток
«пучок виробленого льону»
звой
«сувій»
набавка
навива́льний
навивальник
навивни́й
навій
«вал у ткацькому верстаті, на який навивають пряжу»
обвивни́й
о́бвинка
«бинт, пов’язка»
обви́тка
«обмотка»
переви́вка
переві́й
«розпарені віти для зв’язування дерева»
переві́йник
«в’язка соломи або пруття»
перево́ї
«повивальник для ніг»
по
«жіночий убір, подібний до берета»
пови́ва́ч
повиня́тко
«пелюшка»
пови́то́к
«повивач»
повиття́
повиту́ха
розбі́йний
розви́вач
розвивни́й
ро́звиток
ро́зві́й
свито́йкий
«гнучкий, пружний»
сві́єць
«сувій (полотна)»
свій
«сувій»
сповито́к
«пелюшка; [повивач]»
суві́й
увива́ч
«лабіринтовий павук, Agelena»
(ент.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vaēiti «верба» | авестійська |
| віць | білоруська |
| ви́я | болгарська |
| wić | верхньолужицька |
| ἵτυς «обід; верба» | грецька |
| wīþig «тс.» | давньоанглійська |
| wid «вірьовка» | давньоверхньонімецька |
| váyati «плете, тче» | давньоіндійська |
| вити | давньоруська |
| *ui- | індоєвропейська |
| viēre «плести, в’язати» | латинська |
| vît «вити, плести» | латиська |
| výti «вити, звивати, сукати» | литовська |
| вие | македонська |
| wiś | нижньолужицька |
| wić | польська |
| viti «вити» | праслов’янська |
| вȕти | сербохорватська |
| viť | словацька |
| víti | словенська |
| víti | чеська |
| windan «вити» | ? |
| wída «верба» | ? |
| vītis «виноградна лоза» | ? |
| vyáyati «в’є, крутить» | ? |
| *uei- «крутити, гнути» | ? |
| вить | ? |
війя́ «дишель біля волового воза»
псл. oje, род. в. *ojese;
споріднене з лит. íena «голобля», ailė «жердина», гр. οἰήιον «кермо, стерно», дінд. īṣa «дишель», хет. ḫišša- «тс.»;
іє. *еі-/оі- «жердина; дишель»;
р. [воë] «дишель для ярма», бр. [вайе́] «головна частина сохи», п. [woje] «дишель», вл. нл. wojo «тс.; голобля», болг. [вои́ще (ои́ще)] «дишель; ручиця плуга», схв. òje «війя», слн. ojé «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віє́
війє́
війї́на
«половина волового дишля»
війце́
«дишель в упряжі плуга між двома парами волів»
вільце́
«тс.»
войє́
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вайе́ «головна частина сохи» | білоруська |
| вои́ще «дишель; ручиця плуга» (ои́ще)] | болгарська |
| wojo «тс.; голобля» | верхньолужицька |
| οἰήιον «кермо, стерно» | грецька |
| īṣa «дишель» | давньоіндійська |
| *еі-/оі- «жердина; дишель» | індоєвропейська |
| íena «голобля» | литовська |
| wojo «тс.; голобля» | нижньолужицька |
| woje «дишель» | польська |
| oje | праслов’янська |
| воë «дишель для ярма» | російська |
| òje «війя» | сербохорватська |
| ojé «тс.» | словенська |
| ḫišša- «тс.» | хетська |
| *ojese | ? |
| *ojese | ? |
| ailė «жердина» | ? |
ві́хола «метелиця; [грозова буря]»
фонетичні форми з ви зумовлені зближенням з ви́хор, виха́ти;
споріднене з лит. víesulas «вихор», лтс. veĩsuôls «тс.», іє. *uei-s- «вити, дути»;
очевидно, похідне від того самого кореня, що й ві́яти, псл. *věti;
п. wicholić «валити, крутити» (з укр.?);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вихо́ла
ви́холка
«тс.»
ві́хало
віхну́ти
«метнутися; майнути»
ві́холити
«крутити (снігом); розвіватися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *uei-s- «вити, дути» | індоєвропейська |
| veĩsuôls «тс.» | латиська |
| víesulas «вихор» | литовська |
| wicholić «валити, крутити» (з укр.?) | польська |
| *věti | праслов’янська |
| ви́хор | ? |
| виха́ти | ? |
| ві́яти | ? |
ві́я «волосинка на повіці ока»
семантичне відхилення «повіка → волосся на повіці» пояснюється суміжністю означуваних предметів;
видозміна зумовлена, очевидно, впливом дієслова ві́яти;
результат видозміни давнішої форми *вѣжа «повіка», спорідненої з стсл. вѣжда «тс.», болг. вежда «брова», схв. вјȅђа «тс.», слн. vêja, які зводяться до псл. *vědja «повіка», що пов’язується з viděti «бачити» (Mikl. EW 391);
бр. ве́йка «тс..», ч. vějička «повіка», слц. vejice «вії»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вії́стий
Вій
«міфічна істота з повіками до землі»
ві́йко
«повіка»
війча́стий
вія́стий
вѣя
«вія»
(XVII ст.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́йка «тс..» | білоруська |
| вежда «брова» | болгарська |
| *vědja «повіка» | праслов’янська |
| вјȅђа «тс.» | сербохорватська |
| vejice «вії» | словацька |
| vêja | словенська |
| вѣжда «тс.» | старослов’янська |
| vějička «повіка» | чеська |
| відхилення «повіка → волосся на повіці» | ? |
| ві́яти | ? |
| вѣжа «повіка» | ? |
| viděti «бачити» | ? |
в'ю́шка «затулка димоходу»
запозичення з російської мови;
виведення від ві́яти «дути, тягти» (Шанский ЭСРЯ І 3, 241–242; Преобр. І 106) малопереконливе;
р. вью́шка пов’язане з вить «звивати» і спочатку, мабуть, означало звинуту в клубок ганчірку для закривання димоходу;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вью́шка «звивати» | російська |
| вить «звивати» | російська |
| ві́яти «дути, тягти» | ? |
заві́йна «різкий біль у грудях або животі; [параліч Ж]»
назви пов’язані з народними уявленнями про те, що параліч виникає від протягу повітря, від безпосереднього зіткнення людини з вихором (SW VIII 337; Karłowicz VI 333);
похідні утворення від ві́яти (пор. завійна підвіяла когось «когось паралізувало» Ж);
значення «різкий біль у животі» могло розвинутись під впливом дієслова ви́ти1 (пор. заворот кишок);
п. zawianie «параліч»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
заві́йниця
заві́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| zawianie «параліч» | польська |
| ві́яти (пор. завійна підвіяла когось «когось паралізувало» Ж) | ? |
| ви́ти (пор. заворот кишок) | ? |
невійка «трясучка середня, Briza media L.» (бот.)
похідне утворення від ві́яти (пор. р. неве́йка «невіянка, невіяне зерно», п. [niewiejka] «тс.»);
назва, можливо, зумовлена тим, що в голодні роки цю рослину (з родини злаків) підмішували до зерна;
р. [невейка] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
невейка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| невейка «тс.» | російська |
| ві́яти (пор. р. неве́йка «невіянка, невіяне зерно», п. [niewiejka] «тс.») | ? |
нірва́на «за уявленнями буддистів -- блаженний стан спокою людської душі»
дінд. nirvānaḥ, букв. «згасання, затухання, зникнення» утворене з префікса niṣ-, nir- «назовні, геть», спорідненого з ав. niš- «тс.» (можливо, пов’язаного з укр. ни́щий) і дієслова vā́ti «віє», спорідненого з ав. vāiti «тс.», гот. waian «віяти», псл. vějati, укр. ві́яти;
запозичення з давньоіндійської мови;
р. болг. нирва́на, бр. нірва́на, п. nirwana, ч. слц. слн. nirvána, схв. нирвàна, нирва́на;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| niš- «тс.» (можливо, пов’язаного з укр. ни́щий) | авестійська |
| vāiti «тс.» | авестійська |
| нірва́на | білоруська |
| нирва́на | болгарська |
| waian «віяти» | готська |
| nirvānaḥ | давньоіндійська |
| niṣ- | давньоіндійська |
| nir- «назовні, геть» | давньоіндійська |
| vā́ti «віє» | давньоіндійська |
| nirwana | польська |
| vějati | праслов’янська |
| нирва́на | російська |
| нирвàна | сербохорватська |
| нирва́на | сербохорватська |
| nirvána | словацька |
| nirvána | словенська |
| ві́яти | українська |
| nirvána | чеська |
макові́й «коноплянка, Fringilla cannabina L.» (орн.)
складне слово з основою мак у першій частині (птах живиться переважно різним насінням);
Друга частина з’явилася, можливо, як результат деетимологізації і зближення з дієсловом ві́яти якоїсь іншої основи;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| мак (птах живиться переважно різним насінням) | ? |
| ві́яти | ? |
мерковея «жовтозілля, Senecio jacobaea» (бот.)
ця рослина має багато насіння, що легко переноситься вітром;
пор. бр. [суховея] «жовтозілля весняне, Senecio vernalis», [нічавея] «ТС.»;
неясне складне утворення з другим компонентом (-вея), пов’язаним з дієсловом ві́яти;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сухавея «жовтозілля весняне, Senecio vernalis» | білоруська |
| нічавея «ТС.» | білоруська |
| ві́яти | українська |
мише́й «кропивник, Troglodytes» (орн.)
компонент -вій неясний;
назва зумовлена тим, що кропивник розміром близький до польової миші, дуже рухливий, живе в заростях чагарників і бур’яну, купах дров і хмизу;
похідне утворення від ми́ша;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мишачо́к
ми́шка
мишові́й
мишові́йка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вій | ? |
| ми́ша | ? |
фі́яти «роїтися, кружляти»
не зовсім ясне;
можливо, виникло як експресивне утворення на основі ві́яти, хві́яти (див.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
фі́я́вка
«білий кінець лисячого хвоста»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́яти | українська |
| хві́яти | українська |
сухові́я «нестача, неполадки»
результат семантичної видозміни слова [сухові́я] «суховій», утвореного з основ слів су́хи́й і ві́яти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| сухові́я «суховій» | ? |
| су́хи́й | ? |
| ві́яти | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України