ВІЩА — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *věstjь‹*vědtjo «мудрий», похідне від основи дієслова věděti «відати, знати»;

виведення від іменника věstь «вість» (Шанский ЭСРЯ І 3, 83) неточне;

р. ве́щий, бр. ве́шчы, др. вѣщии «мудрий», п. wieszcz «пророк, мудрець», ч. věští «мудрий», слц. vestec «пророк, віщун», болг. вешт «мудрий, досвідчений», схв. вȅшт «досвідчений», слн. véšč «тс.»;

результат фонетичної видозміни форми [ві́щиця] «нічний метелик», пов’язаної з ві́щий;

назва зумовлена давніми уявленнями про комах, особливо вечірніх або нічних, як утілення різних темних сил – відьом, чаклунів, злих духів;

болг. ве́щица «чарівниця, відьма», [ве́щерица] «нічний метелик; відьма, чарівниця», ве́щер «злий дух; кажан; [комаха, що, за повір’ям, п’є кров малих дітей; слаба людина]», схв. вѐштица «відьма», ве́штац «чарівник», слн. véšča «нічний метелик; блукаючий вогонь; чарівниця», véščес «віщун, чаклун; вечірній метелик»;