ВІХОТЬ — ЕТИМОЛОГІЯ
ві́хоть
псл. věxъtь, суфіксальне утворення від věxa «тичка, гілка» (віхтем спочатку служила рясна гілка дерева або стеблина бур’яну);
р. [вехоть], бр. вехаць, др. вѣхъть, п. wiecheć, ч. věchet, слц. vecheť, вл. wěché, нл. wěkś «тс.», слн. véhət «пучок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віхо́тка
ві́хтити
віхтюва́ти
«мазати долівку»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вехаць | білоруська |
| wěché | верхньолужицька |
| вѣхъть | давньоруська |
| wěkś «тс.» | нижньолужицька |
| wiecheć | польська |
| věxъtь | праслов’янська |
| вехоть | російська |
| vecheť | словацька |
| véhət «пучок» | словенська |
| věchet | чеська |
| věxa «тичка, гілка» (віхтем спочатку служила рясна гілка дерева або стеблина бур’яну) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України