ВІТРІВ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
ві́тер
пор. також лат. vēntus «вітер», гот. winds «тс.» (‹*vēnto-);
споріднене з лит. vetra «буря», лтс. vętra «тс.», прус. wetro «вітер», дінд. vataḥ, ав. vata«тс.», ірл. feth «повітря»;
псл. větrъ, утворене від дієслова vějati «віяти» за допомогою суфікса -tro-;
р. м. ве́тер, бр. ве́цер, др. вЪтръ, п. wiatr, ч. vítr, слц. vietor, вл. wětr, нл. wětš, болг. вя́тър, схв. вjȅmap, слн. véter, цсл. вѣтръ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безві́тря
ви́вітрити
виві́трювати
ві́териця
«вихор, буря»
ві́треник
«лата в даху»
вітри́ло
вітри́льник
«парусник»
вітри́стий
вітри́ти
«нюхати повітря»
(про собаку)
ві́трити
«провітрювати»
ві́тритися
«бігати тічкою»
(про собак)
ві́триця
«тс.»
вітрі́вка
«вид куртки»
вітрі́ти
«робитися вітряно»
ві́тровина
«хвороба кори дерева»
вітрові́ння
вітрува́тий
«легковажний; непосидющий; з глибокими тріщинами в корі (про дерево)»
вітрюга́н
вітря́к
ві́тряни́й
вітряни́ця
«буря»
вітря́нка
«вітряна віспа»
ві́трянка
«легковажна жінка»
заві́трити
«почати віяти»
запові́трити
«заразити»
зві́тритися
«зруйнуватися під дією вітру»
звітрі́ти
«тс.»
обві́трі́ти
обві́трювати
обві́тря
«повітря, атмосфера»
обітрі́ти
«обвітріти»
обі́тря
«тс.»
па́вітер
«вітерець»
пові́тря
прові́тер
«провітрювання»
прові́трити
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vata «тс.» | авестійська |
| ве́цер | білоруська |
| вя́тър | болгарська |
| wětr | верхньолужицька |
| winds «тс.» (‹*vēnto-) | готська |
| vataḥ | давньоіндійська |
| вЪтръ | давньоруська |
| feth «повітря» | ірландська |
| vēntus «вітер» | латинська |
| vętra «тс.» | латиська |
| vetra «буря» | литовська |
| ве́тер | македонська |
| wětš | нижньолужицька |
| wiatr | польська |
| větrъ | праслов’янська |
| wetro «вітер» | прусська |
| ве́тер | російська |
| вjȅmap | сербохорватська |
| vietor | словацька |
| véter | словенська |
| вѣтръ | церковнослов’янська |
| vítr | чеська |
| також | ? |
| -tro- | ? |
ві́тер «ятір»
очевидно, утворене з [ві́нті́р] «ятір» шляхом звукового зближення з паронімічним іменником ві́тер1 «рух повітря»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ві́нті́р «ятір» | ? |
| ві́тер «рух повітря» | ? |
ва́нна
запозичено з німецької мови, можливо, через польську;
н. Wánne походить від лат. vannus «віялка» за схожістю форми, кругловидовженої;
лат. vannus пов’язують з ventilāre «віяти зерно на току», що є похідним від ventus «вітер», спорідненого з псл. větrъ, укр. ві́тер;
р. бр. ва́нна, п. wanna, ч. vana, слц. vaňa, вл. wan, wanja, болг. ва́на;
Фонетичні та словотвірні варіанти
у ваннѣ
(1599)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ва́нна | білоруська |
| ва́на | болгарська |
| wan | верхньолужицька |
| wanja | верхньолужицька |
| vannus «віялка» | латинська |
| vannus пов'язують з ventilāre «віяти зерно на току» | латинська |
| Wánne | німецька |
| wanna | польська |
| větrъ | праслов’янська |
| ва́нна | російська |
| vaňa | словацька |
| ві́тер | українська |
| vana | чеська |
| ventus «вітер» | ? |
вентилюва́ти
фр. ventiler «вентилювати», ventilateur, ventilation утворені від лат. ventilo «махаю, розмахую, вію», похідного від ventus «вітер», спорідненого з дінд. vāti, vāyati «віє, дме», ав. vāta «вітер», гот. winds «тс.», псл. vějati, ѵĕtrъ, укр. ві́яти, ві́тер;
очевидно, запозичення з французької мови;
р. вентили́ровать, бр. вентылі́раваць, п. wentylować, ч. ventilovati, слц. ventilovať, вл. wentilator, болг. вентили́рам, м. вентили́ра, схв. вентили́рати, слн. ventilator;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вентиля́тор
вентиля́ція
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| vāta «вітер» | авестійська |
| вентылі́раваць | білоруська |
| вентили́рам | болгарська |
| wentilator | верхньолужицька |
| winds «тс.» | готська |
| vāti | давньоіндійська |
| ventilo «махаю, розмахую, вію» | латинська |
| вентили́ра | македонська |
| wentylować | польська |
| vějati | праслов’янська |
| вентили́ровать | російська |
| вентили́рати | сербохорватська |
| ventilovať | словацька |
| ventilator | словенська |
| ві́яти | українська |
| ventiler «вентилювати» | французька |
| ventilovati | чеська |
| ventilateur | ? |
| ventus «вітер» | ? |
| vāyati «віє, дме» | ? |
| ѵĕtrъ | ? |
| ві́тер | ? |
витрива́л «не захищене від вітру місце, белебень»
очевидно, результат видозміни форми вітрова́л «бурелом», утвореної з основ іменника ві́тер і дієслова вали́ти (див.);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вітрова́л «бурелом» | ? |
| ві́тер | ? |
| вали́ти | ? |
нечу́йві́тер «Hieracium L.; [котячі лапки дводомні, Antennaria dioica (L.) Gaertn. Mak; сухоцвіт, Gnaphalium L. Ж; цмин піщаний, Helichrysum arenarium DC. Mak; стокротки багаторічні, Bellis perennis L. Mak; залізняк бульбистий, Phlomis tuberosa L. Mak]» (бот.)
назва перенесена за різними ознаками схожості на інші рослини;
назва зумовлена тим, що нечуйвітер волохатий через свій невисокий ріст недоступний для дії вітрів;
складне утворення із заперечної частки не, дієслова чу́ти та іменника ві́тер;
р. [нечу́й-ве́тер] «нечуйвітер волохатий», бр. [нячуйвецер] «нечуйвітер», п. [nieczujwiecier], ст. nieczuj wiatr «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
нечуєвик
«котячі лапки дводомні»
нечуєвика
нечуївка
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нячуйвецер «нечуйвітер» | білоруська |
| nieczujwiecier | польська |
| nieczuj wiatr «тс.» | польська |
| нечу́й-ве́тер «нечуйвітер волохатий» | російська |
| не | українська |
| чу́ти | українська |
| ві́тер | українська |
обітрі́ти «зійти (про сонце), розвиднитися»
очевидно, пов’язане з [обутрі́ти] «тс.», р. [обу́треть] «настати ранку», бр. [обу́тріваць (обу́тріць)] «проводити ранок» як утворення з префікса об- і фонетично видозміненої основи іменника *утро, зближеної зі словом ві́тер;
і на місці у нагадує випадки типу огіро́к, дібро́ва, за́між;
Фонетичні та словотвірні варіанти
обитрі́ти
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| обу́тріваць «проводити ранок» (обу́тріць)] | білоруська |
| обу́треть «настати ранку» | російська |
| обутрі́ти «тс.» | ? |
| об- | ? |
| *утро | ? |
| ві́тер | ? |
| огіро́к | ? |
| дібро́ва | ? |
| за́між | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України