ВІНИКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

ві́ник

псл. věnikь пов’язане, очевидно, з věnъкъ «вінок» і viti «вити»;
виводилось також від vějati «віяти» (Mikl. EW 389) і від věja «гілка» (Machek ESJČ 683);
р. ве́ник, бр. ве́нік, др. вѣникъ «в’язка прутиків», п. [wienik], ч. věník, слн. venik, стсл. вѣникъ «галузка»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́йник «пруття, віник»
ві́ниччя «трава, з якої роблять віники»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ве́нік білоруська
вѣникъ «в’язка прутиків» давньоруська
wienik польська
věnikь праслов’янська
ве́ник російська
venik словенська
вѣникъ «галузка» старослов’янська
věník чеська
věnъкъ «вінок» ?
viti «вити» ?
vějati «віяти» ?
věja «гілка» ?

ві́йник «гілка, пруття; віник»

очевидно, похідні утворення від псл. věja «вітка, гілка», пов’язаного з větъvь «гілка» і, можливо, з дінд. vajā «тс.»;
об’єднання значень «вітка» і «віник» є, мабуть, наслідком взаємодії слів різного походження ві́йник і ві́ник;
ч. vějík «прутик», слн. véjnik «зв’язка прутиків»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ві́нник «гілка; віник»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
vajā «тс.» давньоіндійська
věja «вітка, гілка» праслов’янська
véjnik «зв’язка прутиків» словенська
vějík «прутик» чеська
větъvь «гілка» ?
значень «вітка» ?
і «віник» ?
ві́йник ?
ві́ник ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України