ВІН — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
він
псл. оnъ, ona, ono «той, та, те; він, вона, воно», що утворилися шляхом злиття синонімічних індоєвропейських часток *о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim) i *-n- (пор. укр. ген);
споріднені з лит. anàs/ans «той, [він]», дінд. ав. ana- «цей», вірм. -n «той», гр. ἔνη (ἡμέρα) «на третій день, післязавтра», ἐκεĩνος/ κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος), хет. eni-, anni«той», двн. ëner, нвн. jener «тс.», пор. також лат. enim «саме, так» (з e-nim);
р. он, она́, оно́, о́ный «той», бр. ён, яна́, яно́, др. онъ «він, той», она «вона, та», оно «воно, те», п. ч. слц. on, ona, ono, вл. wón, wona, wono, нл. won, wona, wono «воно, он те», болг. он, она́, оно́, м. он, она, оно, схв. ȍн/ȏн, òна, òно, слн. òn, óna, óno/onȏ, стсл. онъ, она, оно;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вна
вни
вона́
вони́
воно́
ові́н
ову́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ana- «цей» | авестійська |
| ён | білоруська |
| он | болгарська |
| wón | верхньолужицька |
| wona | верхньолужицька |
| wono | верхньолужицька |
| -n «той» | вірменська |
| ἔνη «на третій день, післязавтра» (ἡμέρα) | грецька |
| ëner | давньоверхньонімецька |
| ana- «цей» | давньоіндійська |
| онъ «він, той» | давньоруська |
| enim «саме, так» (з e-nim) | латинська |
| anàs/ans «той, [він]» | литовська |
| он | македонська |
| won «воно, он те» | нижньолужицька |
| wona «воно, он те» | нижньолужицька |
| wono «воно, он те» | нижньолужицька |
| jener «тс.» | нововерхньонімецька |
| on | польська |
| ona | польська |
| ono | польська |
| оnъ | праслов’янська |
| он | російська |
| ȍн | сербохорватська |
| on | словацька |
| ona | словацька |
| ono | словацька |
| òn | словенська |
| óna | словенська |
| óno/onȏ | словенська |
| онъ | старослов’янська |
| она́ | українська |
| оно́ | українська |
| о́ный «той» | українська |
| яна́ | українська |
| яно́ | українська |
| она «вона, та» | українська |
| оно «воно, те» | українська |
| она́ | українська |
| оно́ | українська |
| она | українська |
| оно | українська |
| òна | українська |
| òно | українська |
| она | українська |
| оно | українська |
| eni- | хетська |
| on | чеська |
| ona | чеська |
| ono | чеська |
| ona | ? |
| ono «той, та, те; він, вона, воно» | ? |
| о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim)(пор. укр. ген) | ? |
| κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος) | ? |
| anni «той» | ? |
| також | ? |
гайнок «туди, там»
п. [hajnok] «тс.» утворене з давнього вказівного прислівника haj «туди, там», спорідненого з ч. ст. aj «от», мор. [áj] «так», вл. haj «так», вказівного займенника ono «те», спорідненого з укр. он, він, та частки -k, тієї самої, що і в укр. [тут-ки, тепе́рки];
запозичення з польської мови;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| haj «так» | верхньолужицька |
| áj «так» | моравське |
| hajnok «тс.» | польська |
| он | українська |
| тут-ки | українська |
| тепе́рки | українська |
| aj «от» | чеська |
| haj «туди, там» | ? |
| aj «от» | ? |
| ono «те» | ? |
| він | ? |
| -k | ? |
гвинті́вка
п. gwintówka, заст. gwindówka утворене від прикметника gwintowy «гвинтовий»;
очевидно, запозичення з польської мови;
р. винто́вка, бр. він֊ то́ўка, ч. vintovka (з рос.), болг. винто́вка (з рос.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
гвинті́вка
гвинто́вка
гвинто́вку
(XVIII ст.)
ґвінто́вкаЖ
кгвѣнтувокъ
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| він | білоруська |
| винто́вка (з рос.) | болгарська |
| gwintówka | польська |
| винто́вка | російська |
| vintovka (з рос.) | чеська |
| gwindówka утворене від прикметника gwintowy «гвинтовий» | ? |
ген «он там (далеко)»
менш імовірна реконструкція праслов’янської форми як *еnо (Slawski І 414–415);
складне утворення з вказівної частки he займенникового походження, яка зберігається також у словах [гев] «тут,сюди», [геде́] «осьде», [гей] -«ніби», і займенникової основи n-, яка зберігається також у словах він, он, іно́;
псл. һеnъ, heno;
бр. гэ́на «он», п. hen «там, далеко», ч. [hen] «он там», слц. hen, heno «тс.», можливо, також р. [энчо] «он там», схв. ȅно «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гэ́на «он» | білоруська |
| hen «там, далеко» | польська |
| һеnъ | праслов’янська |
| ȅно «тс.» | сербохорватська |
| hen «тс.» | словацька |
| heno «тс.» | словацька |
| можливо | українська |
| энчо «он там» | українська |
| hen «он там» | чеська |
| *еnо | ? |
| гев «тут,сюди» | ? |
| геде́ «осьде» | ? |
| гей «ніби» | ? |
| n- | ? |
| він | ? |
| он | ? |
| іно́ | ? |
| heno | ? |
ло́ни «минулого року»
псл. *olni ‹ *olnei «іншим разом; у минулому році»;
споріднене з лат. ollī «в той час, тоді», похідним від ollus, olle «той»;
іє. *ol-no-s, похідне утворення від займенникового кореня *ol-, відбиття іє. локатива на -ei (*olnei), з розвитком значень «у той час › у тому році › в минулому році»;
суфіксальний елемент -nі зводиться до займенникового кореня іє. *nо- (*еnо-/оnо-), що зберігається також у псл. оnъ, укр. він, р. он та ін;
далі споріднене з лат. ōlim «колись, одного разу», ulter «по той бік», ultimus «найвіддаленіший, розташований по той бік»;
робилася спроба розмежувати форми *lоnі, яка пов’язувалася з лат. olli «тоді», і *lаnі, що зіставлялася з лат. alius «інший» (Mikkola Balt. u. Slav. 42);
р. [лони́], бр. [ло́ни, ла́ни], др. лони, п. łoni, ч. loni, vloni, [lúňí, łuńi, łuň], слц. vlani, [lani, loni], вл. loni, [łoni], нл. łoni, болг. ла́ни́, м. лани, схв. лȃни, ла́ни, слн. láni;
Фонетичні та словотвірні варіанти
лінський
«минулорічний»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ло́ни | білоруська |
| ла́ни | білоруська |
| ла́ни́ | болгарська |
| loni | верхньолужицька |
| łoni | верхньолужицька |
| лони | давньоруська |
| *ol-no-s | індоєвропейська |
| *ol- | індоєвропейська |
| -ei (*olnei) | індоєвропейська |
| *olnei «у той час › у тому році › в минулому році» | індоєвропейська |
| *nо- (*еnо-/оnо-) | індоєвропейська |
| *еnо-/оnо- | індоєвропейська |
| *еnо-/оnо- | індоєвропейська |
| *еnо-/оnо- | індоєвропейська |
| *lоnі | індоєвропейська |
| *lаnі | індоєвропейська |
| ollī «в той час, тоді» | латинська |
| olle «той» | латинська |
| ollus | латинська |
| ollus | латинська |
| ollus | латинська |
| ollus | латинська |
| ōlim «колись, одного разу» | латинська |
| ulter «по той бік» | латинська |
| ultimus «найвіддаленіший, розташований по той бік» | латинська |
| olli «тоді» | латинська |
| alius «інший» | латинська |
| лани | македонська |
| łoni | нижньолужицька |
| łoni | польська |
| *olni «іншим разом; у минулому році» | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| *olnei | праслов’янська |
| -nі | праслов’янська |
| оnъ | праслов’янська |
| он | російська |
| лони́ | російська |
| лȃни | сербохорватська |
| ла́ни | сербохорватська |
| vlani | словацька |
| lani | словацька |
| loni | словацька |
| láni | словенська |
| він | українська |
| loni | чеська |
| vloni | чеська |
| lúňí | чеська |
| łuńi | чеська |
| łuň | чеська |
ві́но «придане, посаг» (заст.)
менш обґрунтовано зіставлялося (Pedersen IF 5, 67; Walde–Hofm. II 753– 754; Булич ЖМНП 1895, липень 254; Трубачев Терм. родства 144) з гр. ἔδνον, ἔεδvov «придане», двн. widomo «ціна», widemo, дангл. weotuma, wituma «тс.» і з гніздом веду́, вести́;
іє. *uesno- «купувати»;
очевидно, споріднене з лат. vēnum «продаж», vēndo «продаю» (‹vēnum dō), гр. ὠνος «ціна» (‹*vōsnos), дінд. vasnáḥ «ціна», vasnám «плата», вірм. gin «тс.», хет. uššaniia- «продавати», пор. was«купувати»;
псл. věno «плата за жінку, придане, посаг»;
р. заст. ве́но «придане, посаг, плата за наречену», бр. ст. ве́на, др. вѣно, вено «плата за наречену, придане, яке дарував молодий», п. wiano «придане, посаг», ч. věno, слц. veno, вл. wěno «тс.», стсл. вѣно «тс.; подарунок для молодої»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
віни́ти
«наділяти посагом»
ві́нний
віно́вний
вінува́ти
«давати, готувати посаг»
звінува́тися
«позбавитися посагу»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ве́на | білоруська |
| wěno «тс.» | верхньолужицька |
| gin «тс.» | вірменська |
| ἔδνον | грецька |
| ὠνος «ціна» (‹*vōsnos) | грецька |
| weotuma | давньоанглійська |
| widomo «ціна» | давньоверхньонімецька |
| vasnáḥ «ціна» | давньоіндійська |
| вѣно | давньоруська |
| *uesno- «купувати» | індоєвропейська |
| vēnum «продаж» | латинська |
| wiano «придане, посаг» | польська |
| věno «плата за жінку, придане, посаг» | праслов’янська |
| ве́но «придане, посаг, плата за наречену» | російська |
| veno | словацька |
| вѣно «тс.; подарунок для молодої» | старослов’янська |
| вено «плата за наречену, придане, яке дарував молодий» | українська |
| uššaniia- «продавати» | хетська |
| věno | чеська |
| ἔεδvov «придане» | ? |
| widemo | ? |
| веду́ | ? |
| вести́ | ? |
| vēndo «продаю» (‹vēnum dō) | ? |
| vasnám «плата» | ? |
| was «купувати» | ? |
| ве́но «придане, посаг, плата за наречену» | ? |
| ве́на | ? |
ним (ор. в. одн. займенника 3-ї ос.)
псл. nimь, njego, njemu, njejě, njeji, njejǫ як результат приєднання до форм jimь, jego і т. д. кінцевого n з прийменників *vъn, *kъn, *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.);
р. ним, него́, нему́, н¸м, ни́ми, них, не¸, ней, бр. ст. нимъ, него, др. нимь, него, нему, нихъ, неѣ, неи, нею, п. nim, niego, ч. ním, něho, слц. ním, neho, вл. nim, njeho, нл. njogo, болг. не́го (зн. в.), не́му, м. него (зн. в.), ним (дав. в. мн.), схв. њȗм, њèга, слн. njím, njȇga, стсл. нєго, нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
не́ї
не́ю
ни́ми
них
ній
нім
ньо́го
ньо́му
ню
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| нимъ | білоруська |
| него | білоруська |
| не́го (зн. в.) | болгарська |
| не́му | болгарська |
| nim | верхньолужицька |
| njeho | верхньолужицька |
| нимь | давньоруська |
| него | давньоруська |
| нему | давньоруська |
| нихъ | давньоруська |
| неѣ | давньоруська |
| неи | давньоруська |
| нею | давньоруська |
| него (зн. в.) | македонська |
| ним (дав. в. мн.) | македонська |
| njogo | нижньолужицька |
| nim | польська |
| niego | польська |
| nimь | праслов’янська |
| njego | праслов’янська |
| njemu | праслов’янська |
| njejě | праслов’янська |
| njeji | праслов’янська |
| *sъn jimь | праслов’янська |
| *kъn jemu | праслов’янська |
| *kъn | праслов’янська |
| *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.) | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| *vъn | праслов’янська |
| kъ njemu | праслов’янська |
| njejǫ | праслов’янська |
| jimь | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| *vъn | праслов’янська |
| ним | російська |
| него́ | російська |
| нему́ | російська |
| нём | російська |
| ни́ми | російська |
| них | російська |
| неё | російська |
| ней | російська |
| њȗм | сербохорватська |
| њèга | сербохорватська |
| ním | словацька |
| neho | словацька |
| njím | словенська |
| njȇga | словенська |
| нєго | старослов’янська |
| нь | старослов’янська |
| ním | чеська |
| něho | чеська |
його́
початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| яго́ | білоруська |
| не́го | болгарська |
| jeho | верхньолужицька |
| is | готська |
| ita | готська |
| ayám | давньоіндійська |
| iyám | давньоіндійська |
| idám «тс.» | давньоіндійська |
| его | давньоруська |
| *e- | індоєвропейська |
| ei- | індоєвропейська |
| і- «той, він» | індоєвропейська |
| is | латинська |
| ea | латинська |
| id | латинська |
| jìs «він» | литовська |
| jì «вона» | литовська |
| не́го | македонська |
| jego | нижньолужицька |
| jego | польська |
| *ѵъn (в) | праслов’янська |
| *vъn jeji | праслов’янська |
| *sъn jimь | праслов’янська |
| *kъn | праслов’янська |
| *sъn jego | праслов’янська |
| jego | праслов’янська |
| *jь «той» (*ja, *je) | праслов’янська |
| *tъ-jь (‹*tъ-jь) | праслов’янська |
| *takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) | праслов’янська |
| jemu | праслов’янська |
| *ja | праслов’янська |
| *je | праслов’янська |
| *bělъ-jь | праслов’янська |
| его́ | російська |
| њèга | сербохорватська |
| jeho | словацька |
| njéga | словенська |
| ѥгο | старослов’янська |
| ньо́го | українська |
| ним | українська |
| не́ю | українська |
| jeho | чеська |
Анто́н
гр. Ἀτώνιος, Ἀτονίνος виводяться від римського родового імені лат. Antōnius, яке пов’язується з гр. ἀντωνέομαι «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну», утвореним з префікса ἀντί- «замість, взамін, заради» і дієслова ὠνέομαι «купую», спорідненого з дінд. vasnám «ціна покупки», вірм. gin «тс.», псл. vĕno, укр. ві́но;
через старослов’янську мову запозичено в давньоруську з грецької;
р. бр. болг. Анто́н, п. Antoni, ч. Antonín, слц. нл. слн. Anton, м. Антон, схв. Anton, Ànton, стсл. Анътонии, Анътонинъ, Анътоиъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
Антωнїй
«свыше да(н)ный, а(бо) скупленый, а(бо) вмѣсто и́но(го) купленый»
(1627)
Антик
Анті́н
Антони́на
Анто́ніј
Антоні́на
Анто́нія
Антоньо
Анто́х
Анто́ха
Анто́ш
Анто́шко
Ашпоні́н
Вінті́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Анто́н | білоруська |
| Анто́н | болгарська |
| gin «тс.» | вірменська |
| Ἀτώνιος | грецька |
| ἀντωνέομαι «купую взамін; беру участь у торгівлі, змагаюся в торгівлі, збільшую ціну» | грецька |
| vasnám «ціна покупки» | давньоіндійська |
| Antōnius | латинська |
| Антон | македонська |
| Anton | нижньолужицька |
| Antoni | польська |
| vĕno | праслов’янська |
| Анто́н | російська |
| Anton | сербохорватська |
| Anton | словацька |
| Anton | словенська |
| Анътонии | старослов’янська |
| ві́но | українська |
| Antonín | чеська |
| ἀντί- «замість, взамін, заради» | ? |
| ὠνέομαι «купую» | ? |
вина́
далі пов’язується з воюва́ти, війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися»);
іє. *uei- «переслідувати, наступати»;
споріднене з лит. vaina «помилка», лтс. vaĩna «провина», atvainôt «вибачити», прус. etwinūt «тс.; виправдати»;
псл. vina;
р. болг. вина́, бр. віна́, др. вина, п. вл. нл. wina, ч. слц. vina, м. вина;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ви́нен
вини́ти
ви́нне
«борг»
ви́нний
ви́нник
ви́нниця
«провинниця»
винова́те
«борг»
винова́тель
«обвинувач»
винова́цтво
«винність»
вино́вщик
«винуватець»
винува́тець
винува́ти
винува́тий
винува́тити
винува́ч
забезви́нно
забезневи́нно
зави́на
завини́на
звинува́чувати
звиня́ти
ізви́на
«вибачення»
ізвини́ти
ізвиня́ти
неви́нничати
обви́на
«обвинувачення»
обви́нник
обвинува́льний
обвинува́ч
обвинува́чувати
обезневиня́ти
повини́тися
пови́нний
пови́нність
повинува́тися
прови́на
прови́нен
прови́нений
прови́нний
прови́нник
прови́нність
провинува́титися
«провинитися»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| віна́ | білоруська |
| вина́ | болгарська |
| wina | верхньолужицька |
| вина | давньоруська |
| *uei- «переслідувати, наступати» | індоєвропейська |
| vaĩna «провина» | латиська |
| vaina «помилка» | литовська |
| вина | македонська |
| wina | нижньолужицька |
| wina | польська |
| vina | праслов’янська |
| etwinūt «тс.; виправдати» | прусська |
| вина́ | російська |
| vina | словацька |
| vina | чеська |
| воюва́ти | ? |
| війна́ (щодо значення пор. р. повинова́ться «підкорятися») | ? |
| atvainôt «вибачити» | ? |
вино́
пор. ар. wain «вино», хет. uiian-, ассір. īnu, гебр. jaīn, груз. gvino «тс.»;
іє. *uoin- «вино» походить з якоїсь мови стародавніх культур середземноморських островів, Малої Азії та Кавказу III–II тисячоліття до н. е;
нім. Wein (двн. wîn) походить від лат. vīnum, успадкованого, як і гр. (F)oĩvoc «тс.», з індоєвропейської прамови;
раннє запозичення з латинської мови, можливо, через німецьке посередництво;
псл. vino;
пов’язування цього слова з іє. *uеі- «витися», за властивістю виноградної лози (Младенов 66; БЕР І 149; Шанский ЭСРЯ І З, 100), що виключає можливість запозичення, малоймовірне, зважаючи на географічне поширення виноробства в стародавньому світі і первісне значення слова як назви напою, а не рослини;
р. вино́, бр. віно́, др. вино, п. вл. нл. wino, ч. слц. слн. víno, полаб. vainĕ, болг. м. ви́но, схв. вино, стсл. вино;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вина́р
вина́рня
вина́рство
вине́ць
«цибуля виноградинкова, Allium vineale L.»
(бот.)
вині́вка
«винна бочка»
ви́нний
ви́нник
винникі́вна
винникува́ти
винниця
«виноград, Vitis vinifera L.»
(бот.)
ви́нниця
винничка
«порічка, Ribes rubrum L.»
(бот.)
виннички́
«кислуваті яблука»
винню́ха
«сорт яблук»
виновка
«сорт полуниць»
винце
«порічка»
виня́нька
«горілка з винограду»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wain «вино» | арабська |
| īnu | ассірійська |
| віно́ | білоруська |
| ви́но | болгарська |
| wino | верхньолужицька |
| jaīn | гебрайська |
| gvino «тс.» | грузинська |
| вино | давньоруська |
| *uoin- «вино» | індоєвропейська |
| *uеі- «витися» | індоєвропейська |
| vīnum | латинська |
| ви́но | македонська |
| wino | нижньолужицька |
| Wein (двн. wîn) | німецька |
| vainĕ | полабська |
| wino | польська |
| vino | праслов’янська |
| вино́ | російська |
| вино | сербохорватська |
| víno | словацька |
| víno | словенська |
| uiian- | хетська |
| víno | чеська |
| wain «вино» | ? |
| вино | ? |
іденти́чний
фр. identique походить від слат. identicus, утвореного від лат. īdem «той самий», що складається з компонента id «це», спорідненого з гот. is «він», псл. jь, укр. його́, і підсилювального елемента -em;
запозичення з французької мови;
р. иденти́чный, бр. ідэнты́чны, п. identyczny, ч. слц. identický, вл. identiski, болг. м. иденти́чен, схв. идèнтичан, слн. idéntičen;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ідентифіка́ція
ідентифікува́ти
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ідэнты́чны | білоруська |
| иденти́чен | болгарська |
| identiski | верхньолужицька |
| is «він» | готська |
| īdem «той самий» | латинська |
| id «це» | латинська |
| иденти́чен | македонська |
| identyczny | польська |
| jь | праслов’янська |
| иденти́чный | російська |
| идèнтичан | сербохорватська |
| identicus | середньолатинська |
| identický | словацька |
| idéntičen | словенська |
| його́ | українська |
| identique | французька |
| identický | чеська |
іще́
переважно зводять (Меііlet Etudes 155) до іє. *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *ke, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que), тобто припускають первісну форму *etče, іє. *et-s-ke (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з»);
недостатньо аргументовано спроби пов’язання з займенниковим коренем je-, укр. його́ (Brückner 196, 207; KZ 46, 202), як і з займенниковою основою e-/o- (Rozwadowski RS 7, 20);
припущенню (Bern. I 454) про іє. *ad-s-ke як праформу, де першою частиною є прийменник *ad-, суперечить відсутність такого прийменника у слов’янських мовах;
вважається можливою також спорідненість з дінд. ácch «до, аж до», гр. ἔστε «аж, поки», лат. usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) (Zubatý KZ 31, 11–12, 61; Meillet MSL 9, 375);
зокрема зіставляється (Абаев ИЭСОЯ І 190) з ос. ӕstæi «потім», яке зводиться до дперс. at-ča;
можна припустити псл. (j)ešče, ošče, а також іšče (*jšče);
етимологія слова, як і первісна форма, остаточно не встановлена;
֊р. ещё, [ощо], бр. яще, [аще́], др. още, еще, п. jeszcze, [eszcze], каш. [jesz, esz], ч. ještě, ст. ješče, слц. ešte, вл. hišće, нл. hyšćer, [hyšće, hyšći, hyšć, hešće], ст. ješće, ješći, ješći, полаб. jist‹*ješč(e), болг. о́ще, е́ще, [йо́ще], м. уште, схв. јȍште, jȍш, јȍшт, слн. šé, íšče (još, jošče, šče, iše), стсл. ѥштє, єштє, ѥште нє «вже більше не»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
єще́
ище́
ше
ще
սաս
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| aiti | авестійська |
| čа | авестійська |
| іþ | готська |
| ἔτι | грецька |
| τε | грецька |
| ἄψ | грецька |
| ἄπ | грецька |
| ἔστε «аж, поки» | грецька |
| áti | давньоіндійська |
| са | давньоіндійська |
| ácchā˘ «до, аж до» | давньоіндійська |
| at-ča | давньоперська |
| *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *k$e, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que) | індоєвропейська |
| *et-s-k (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з») | індоєвропейська |
| *aske | індоєвропейська |
| *ad- | індоєвропейська |
| *eskhe | індоєвропейська |
| et | латинська |
| que | латинська |
| abs | латинська |
| usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) | латинська |
| ӕstæi «потім» | осетинська |
| *etče | праслов’янська |
| *čе | праслов’янська |
| je- | праслов’янська |
| ošče | праслов’янська |
| (j)ešče | праслов’янська |
| іšče | праслов’янська |
| *jšče | праслов’янська |
| його́ | українська |
| *k<SUP>u̯</SUP>e | ? |
| ab | ? |
йон «він»
результат аналогійного вирівнювання звукової форми займенників др. онъ, она, оно до форм непрямих відмінків его (јего), його, ему (јему), йому і т. д;
р. [ён, йина́, йено́], бр. ён, яна́, яно́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
йона́
«вона»
йоно́
«воно»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ён | білоруська |
| яна́ | білоруська |
| яно́ | білоруська |
| онъ | давньоруська |
| она | давньоруська |
| оно (јего) | давньоруська |
| его (јего) | давньоруська |
| його | давньоруська |
| ему (јему) | давньоруська |
| йому | давньоруська |
| јему | давньоруська |
| јего | давньоруська |
| йина́ | російська |
| йено́ | російська |
| ён | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України