ВУТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ву́тка «качка»

псл. *сty;
споріднене з лит. ántis «качка», прус. antis «тс.», дінд. ātíḥ «водяний птах», ос. асс, двн. anut «качка», лат. anas, гр. νῆσσα, беот. νᾶσσα, атт. νῆττα;
іє. *anət«тс.»;
р. у́тка, бр. ву́тка, др. уты, нл. husica, схв. утва, слн. ótva;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вудиня́
вута́к «качур»
ву́тва
вутеня́
ву́тінка
вуть-вуть (вигук для підкликання качок)
ву́тюхна
вутя́
ву́тячий
у́тва
утеня́
ути́ня
у́ти́ця
у́тінка
у́тка «тс.»
утя́тина
Етимологічні відповідники

Слово Мова
νῆττα аттічний
ву́тка білоруська
νῆσσα грецька
anut «качка» давньоверхньонімецька
ātíḥ «водяний птах» давньоіндійська
уты давньоруська
anas латинська
ántis «качка» литовська
husica нижньолужицька
асс осетинська
antis «тс.» прусська
у́тка російська
утва сербохорватська
ótva словенська
*сty ?
νᾶσσα ?
*anət «тс.» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України