ВУРКИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вуркага́н «злодійчук, безпритульник»
неясне;
пор. фін. varkaan (род. в. одн. від varas «злодій»);
р. [у́рка], бр. [ву́рка] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вурка́н
«тс.»
уркага́н
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́рка «тс.» | білоруська |
| у́рка | російська |
| varkaan (род. в. одн. від varas «злодій») | фінська |
| varkaan (род. в. одн. від varas «злодій») | ? |
у́рка «злодій, вуркаган»
слово, що походить із злодійського арго;
припускається тюркське походження;
зіставляється з каз. ӱры, ккалп. уры «злодій»;
на слов’янському ґрунті зіставляється з бр. вурну́ць «украсти»;
укр. уркага́н, вуркага́н, бр. вуркуга́н «нахабний злодій» є експресивними суфіксальними похідними від у́рка, ву́рка (пор. укр. вовцюга́н, вовчуга́н, похідні від вовк);
р. у́рка «злодій», бр. [ву́рка] «хитрун, злодій»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
урка́ш
уркашня́
«вуркагани»
(зб.)
у́рок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вурну́ць «украсти» | білоруська |
| вуркуга́н «нахабний злодій» | білоруська |
| ву́рка «хитрун, злодій» | білоруська |
| ӱры | казахська |
| уры «злодій» | каракалпакська |
| у́рка «злодій» | російська |
| уркага́н | українська |
| вуркага́н | українська |
| у́рка | українська |
| ву́рка (пор. укр. вовцюга́н, вовчуга́н, похідні від вовк) | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України