ВУЛКАНИ — ЕТИМОЛОГІЯ
вулка́н
вихідна форма запозичена з латинської мови, похідні – здебільшого з західноєвропейських мов, у яких були створені від тієї ж форми латинського походження;
лат. Vulcānus «бог вогню і ковальської справи», Volcānus «тс.» запозичене з етруської мови;
р. бр. болг. м. вулка́н, n. wulkan, ч. слц. слн. vulkán, схв. вỳлкāн;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вулканіза́тор
вулканіза́ція
вулкані́зм
вулканізо́ваний
вулканізува́ти
вулкані́т
вулкані́чний
вулка́новий
вулька́ни
(XVII ст.)
вульканува́тий
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вулка́н | білоруська |
| вулка́н | болгарська |
| Vulcānus «бог вогню і ковальської справи» | латинська |
| вулка́н | македонська |
| вỳлкāн | сербохорватська |
| vulkán | словацька |
| vulkán | словенська |
| vulkán | чеська |
| Volcānus «тс.» | ? |
| вулка́н | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України