ВУЛИЧНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ву́лиця
р. болг. м. у́лица, бр. ву́ліца, др. улица «площа, вулиця, прохід», улъка «провулок», п. слц. ulica, ч. ulice, вл. wulica, схв. улица, слн. úlica, цсл. ѹЛИЦА;
псл. ulica, демінутивне утворення від *ula (первісно «порожнина»), можливо, спорідненого з гр. αὐλών «яр, міжгір’я», вірм. ułi «шлях, подорож», далі з ву́лик, гр. αὐλός «трубка, дудка», норв. [aul] «трубка, стебло»;
малоймовірним є припущення (Брандт РФВ 25, 34; Wiedemann BB 27, 255; Schrader Reallexikon 2, 494; Горяев 387; Machek ESJČ 668–669) про зв’язок з гр. αὐλή «двір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вулича́
«той, хто бере участь у розвагах на вулиці»
ву́личний
ву́личник
«[тс. Я]; безпритульник»
ву́личниця
«повія»
вулия́нний
«такий, що багато бігає по вулиці»
заву́лок
переву́лок
прову́лок
у́
ули́чник
«вуличний хлопчисько»
ю́лиця
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
ułi «шлях, подорож» | вірменська |
αὐλών «яр, міжгір’я» | грецька |
αὐλός «трубка, дудка» | грецька |
αὐλή «двір» | грецька |
aul «трубка, стебло» | норвезька |
ulica | праслов’янська |
*ula (первісно «порожнина») | ? |
ву́лик | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України