ВУЛИЧНА — ЕТИМОЛОГІЯ

ву́лиця

р. болг. м. у́лица, бр. ву́ліца, др. улица «площа, вулиця, прохід», улъка «провулок», п. слц. ulica, ч. ulice, вл. wulica, схв. улица, слн. úlica, цсл. ѹЛИЦА;
псл. ulica, демінутивне утворення від *ula (первісно «порожнина»), можливо, спорідненого з гр. αὐλών «яр, міжгір’я», вірм. ułi «шлях, подорож», далі з ву́лик, гр. αὐλός «трубка, дудка», норв. [aul] «трубка, стебло»;
малоймовірним є припущення (Брандт РФВ 25, 34; Wiedemann BB 27, 255; Schrader Reallexikon 2, 494; Горяев 387; Machek ESJČ 668–669) про зв’язок з гр. αὐλή «двір»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вулича́ «той, хто бере участь у розвагах на вулиці»
ву́личний
ву́личник «[тс. Я]; безпритульник»
ву́личниця «повія»
вулия́нний «такий, що багато бігає по вулиці»
заву́лок
переву́лок
прову́лок
у́
ули́чник «вуличний хлопчисько»
ю́лиця
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ułi «шлях, подорож» вірменська
αὐλών «яр, міжгір’я» грецька
αὐλός «трубка, дудка» грецька
αὐλή «двір» грецька
aul «трубка, стебло» норвезька
ulica праслов’янська
*ula (первісно «порожнина») ?
ву́лик ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України