ВУЗОЛ — ЕТИМОЛОГІЯ

псл. *(v)ǫzьlъ, споріднене з vęzati «в’язати», з іншим вокалізмом кореня;

р. у́зел, [у́зол], бр. ву́зел, др. узълъ, узолъ, п. węzeł, ч. uzel, слц. uzol, полаб. vǫzål, вл. wuzoł, болг. въ́зел, [въ́нзел], м. возел, схв. узао, слн. vôzel;

запозичення з польської мови;

n. węzeł «вузол» є прямим відповідником до укр. ву́зол;

р. бр. ве́нзель, болг. ве́нзел;

можливо, пов’язане з у́жва́, вужва́, ву́зол, в’яза́ти (див.);

не зовсім ясне;

псл. vǫza, пов’язане з ву́зол, в’яза́ти й означає «те, що зв’язує, скріплює»;

р. уза́ «бджолина смола, якою бджоли захищають внутрішню частину вулика від світла й повітря; фарба; восковий клей з бруньок дерев», [ву́за] «чарупка у стільниках», бр. [ву́за] «вощина, стільники», [вуза́] «тс.; бджолиний клей, прополіс», п. [węza] «основа з воску, на якій бджоли роблять стільники», [węźnia] «тс.», ч. [uzda, huzda] «сухі стільники»;

псл. *ǫza, мн. *ǫzy;

споріднене з укр. ву́зол, в’яза́ти;

зіставляється з лит. vyžà «лапоть», výžti «плести лапті» (Petersson AfSlPh 36, 150, проти Фасмер IV 152), з лат. angō «стискаю, душу», гр. ἄγχω «здавлюю» (Брандт РФВ 22, 116–117, проти Фасмер там само), з лит. аñkštas «тісний, вузький», гот. aggwus, двн. еngi [‹*angi], нвн. eng, дісл. øngr «тс.», дінд. aṁhúḥ «вузький»;

іє. *ang̑h-;

р. у́за, у́зы, бр. ву́зы «тісні зв’язки; те, що зв’язує, об’єднує» (з рос.), др. оуза «окови», п. więzy, схв. везе, у̏зе «в’язниця; кайдани», слн. vézi, стсл. ѫза, вѫза, вѫзъ;