ВУДЛИЩЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

ву́дка

псл. *ǫda;
первісно означало, мабуть, особливий спис із зазубреним вістрям для биття риби, потім цю назву перенесли і на рибальський гачок;
виводиться від давнішого *ǫkda‹*onk-da, спорідненого з дінд. aṅkáḥ «гачок», лат. uncus «зігнутий, гачкуватий», двн. angul (нвн. Angel) «вудка», с.-цсл. ѫкотъ «гак»;
частина дослідників (Machek ESJČ 666; БЕР І 202) розчленовує на префікс *аn-, *оn- і корінь *dhē- «ставити, класти», в розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду»;
зводиться також до іє. *uendh-/uondh«вити, гнути» (Skok III 535) або до іє. *ang-/ank- «гнути, гак» із заміною *ang- на *and- (›*ond-) (Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68–69);
р. у́дочка, ст. уда́, бр. ву́да, др. уда, п. węda, ч. udice, слц. udica, вл. wuda, нл. huda, [wuda], болг. въ́дица, схв. удица, слн. ódica, стсл. ѫда;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вуди́лище
вуди́ло
ву́дильна
вуди́льник
ву́дити
ву́длиско
ву́длище
ву́дочник
ву́дялник
уда́
у́дално
у́дити
у́диця
у́дка
у́длище
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ву́да білоруська
въ́дица болгарська
wuda верхньолужицька
angul «вудка» (нвн. Angel) давньоверхньонімецька
aṅkáḥ «гачок» давньоіндійська
уда давньоруська
*uendh-/uondh «вити, гнути» індоєвропейська
*ang-/ank- «гнути, гак» індоєвропейська
uncus «зігнутий, гачкуватий» латинська
huda нижньолужицька
węda польська
*ǫda праслов’янська
у́дочка російська
ѫкотъ «гак» сербо-церковнослов’янська
удица сербохорватська
udica словацька
ódica словенська
ѫда старослов’янська
wuda українська
udice чеська
*ǫkda‹*onk-da ?
*аn- ?
*dhē- «ставити, класти» ?
розумінні «гачок, на який насаджено якусь принаду» ?
*ang- (›*ond-)(Мартынов Сл. и ие. аккомод. 68--69) ?
уда́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України