ВРУНА — ЕТИМОЛОГІЯ
вру́но «сходи хлібів»
результат не зовсім ясної видозміни спільнослов’янської основи слова ру́но, ру́на;
можливо, виникло на ґрунті прийменникового виразу вь руно;
бр. [уру́нь];
Фонетичні та словотвірні варіанти
вору́на
вору́ніца
вруна́стий
вруни́стий
вруни́ти
вруни́тися
вруні́ти
врунь
овру́но
овру́нь
угруно
уру́на
«тс.»
уруна́стий
уруни́стий
уру́нити
уру́нитися
уруні́ти
уру́но
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| уру́нь | білоруська |
| ру́но | ? |
| ру́на | ? |
| вь руно | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України