ВРЕМЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ве́ре́м'я «погода, добра погода»

псл. *vermę ‹*vertmę, пов’язане з *vьrtĕti «вертіти, повертати», *verteno «веретено»;
споріднене з дінд. vártman «колія, дорога, жолоб»;
отже, первісно означало «обертання, чергування дня й ночі, пір року»;
порівняння з дінд. variman «розмір, об’єм» (Mikl. EW 384) і з р. верени́ца, вери́га (Zubatý AfSlPh 16, 418) непереконливе;
не має нічого спільного і з псл. *vьrěti «кипіти», у зв’язку з чим время тлумачилося як «гаряча пора» (Желтов ФЗ 1876/6, 56);
р. вре́мя «час, погода», бр. [вépeме] «час», др. веремя, п. [wrzemię] «тс.», болг. м. вре́ме «час, погода», схв. вријèме «тс.», слн. vréme «погода», стсл. врѣмѧ «час»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вépeме «час» білоруська
вре́ме «час, погода» болгарська
vártman «колія, дорога, жолоб» давньоіндійська
variman «розмір, об’єм» давньоіндійська
веремя давньоруська
вре́ме «час, погода» македонська
wrzemię «тс.» польська
*vermę праслов’янська
*vьrěti «кипіти» праслов’янська
верени́ца російська
вре́мя «час, погода» російська
вријèме «тс.» сербохорватська
vréme «погода» словенська
врѣмѧ «час» старослов’янська
*v «вертіти, повертати» ?
*verteno «веретено» ?
означало «обертання, чергування дня й ночі, пір року» ?
вери́га ?
время «гаряча пора» ?

вре́м'я «час»

запозичення з старослов’янської мови;
стсл. врѣмѧ «час» є прямим відповідником до укр. [ве́ре́м’я] «погода» (див.);
р. вре́мя, бр. [вре́ме, уре́ме], др. врѣмя;
Фонетичні та словотвірні варіанти

времени́ти
временни́й «сприятливий, зручний»
вре́мя (XIV--XVII ст.)
врѣмя
уре́м՝я
уреме́ння «щастя, удача»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вре́ме білоруська
врѣмя давньоруська
врѣмѧ «час» старослов’янська
ве́ре́м'я «погода» українська
уре́ме українська
вре́мя ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України