ВРЕМ'Я — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вре́м'я «час»
запозичення з старослов’янської мови;
стсл. врѣмѧ «час» є прямим відповідником до укр. [ве́ре́м’я] «погода» (див.);
р. вре́мя, бр. [вре́ме, уре́ме], др. врѣмя;
Фонетичні та словотвірні варіанти
времени́ти
временни́й
«сприятливий, зручний»
вре́мя
(XIV--XVII ст.)
врѣмя
уре́м՝я
уреме́ння
«щастя, удача»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вре́ме | білоруська |
| врѣмя | давньоруська |
| врѣмѧ «час» | старослов’янська |
| ве́ре́м'я «погода» | українська |
| уре́ме | українська |
| вре́мя | ? |
ре́мне «час»
результат спрощення форми *времне (вре́м’я) «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *времне «тс.» (вре́м’я) | українська |
| вре́м'я | українська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України