ВРАЖИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ
враг
запозичення з церковнослов’янської мови;
цсл. стсл, врагъ є прямим відповідником до др. ворогъ, укр. во́рог (див.);
р. бр. діал. враг, др. врагъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вра́жба
«ворожнеча»
вражда́
вра́жда
вражда́ти
«ворогувати»
враждува́ти
враженя́
«чортеня»
вра́жий
вражнь
«те.»
вражня́
вражча́
«те.»
вра́зький
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| враг | білоруська |
| ворогъ | давньоруська |
| врагъ | давньоруська |
| враг | російська |
| во́рог | українська |
| стсл | церковнослов’янська |
| враг | ? |
ворожи́ти
псл. *voržiti ‹ *vorgitei;
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується у значенні «чаклувати, спричиняти чаклуванням зло ворогові» з *vorgъ «ворог, лиходій, зла сила, лихо» (Преобр. І 96– 97; Горяев 55; Mikkola WuS 2, 218);
існує також думка (Vaillant RÉS 35, 93–94; Machek ESJČ 699), що ворожи́ти означало первісно «кинути (жереб)» і пов’язане з псл. *vergti, укр. ве́рга́ти;
р. ворожи́ть,бр. варажы́ць, др. ворожити, п. wróżyć «ворожити», ч. vražiti «чаклувати», болг. вража́ «чаклую», м. вража «ворожу, чаклую», схв. врàжати «чаклувати», слн. vražíti «шкодити чаклуванням»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ворож
«ворожбит»
ворожба́
ворожбе́й
«тс.»
ворожби́т
ворожби́тство
вороже́бний
ворожи́ль
«ворожбит»
ворожи́льний
ворожи́ля
«ворожка; (ент.) сонечко, Coccinella sep tempunctata L.»
ворожі́й
воро́жка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| варажы́ць | білоруська |
| вража́ «чаклую» | болгарська |
| ворожити | давньоруська |
| вража «ворожу, чаклую» | македонська |
| wróżyć «ворожити» | польська |
| *voržiti | праслов’янська |
| *vergti | праслов’янська |
| ворожи́ть | російська |
| врàжати «чаклувати» | сербохорватська |
| vražíti «шкодити чаклуванням» | словенська |
| ве́рга́ти | українська |
| vražiti «чаклувати» | чеська |
| *vorgъ «ворог, лиходій, зла сила, лихо» | ? |
| ворожи́ти «кинути (жереб)» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України