ВОРГА — ЕТИМОЛОГІЯ
ва́рґа «губа»
запозичено з польської мови;
п. warga «губа» зіставляється з лат. rūga «зморшка, складка», лит. raũkas «тс.», що походять від іє. *rug-, *ruk-, пов’язаних з *uerg-, *uerk- «вертіти, гнути»;
семантичний розвиток тут паралельний до розвитку губа́ від гну́ти (*gъb-nǫti);
очевидно, псл. *vъrga означало не всю губу, а тільки її верхню чи нижню м’ясисту частину;
р. [ва́рга] «рот», ч. слц. [varga] «морда (корови, коня)»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варга
(XVII ст.)
ва́рга
варга́тий
варґа́тий
ва́рґи
«підборіддя, борода»
варґу́ля
«губа; губата жінка Ж»
во́рга
«тс.»«губатий»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *rug- | індоєвропейська |
| rūga «зморшка, складка» | латинська |
| raũkas «тс.» | литовська |
| warga «губа» | польська |
| *v | праслов’янська |
| ва́рга «рот» | російська |
| varga «морда (корови, коня)» | словацька |
| varga «морда (корови, коня)» | чеська |
| *ruk- | ? |
| *uerg- | ? |
| *uerk- «вертіти, гнути» | ? |
| губа́ (*gъb-nǫti) | ? |
| гну́ти (*gъb-nǫti) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України