ВОРАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

[е;

можна думати, що це усічена форма наказового способу говори́, але не виключається й те, що це скостеніла форма праслов’янського дієслова voriti «говорити, бурчати, галасувати», спорідненого з псл. *vьrati/*vьrěti «говорити, шептати», укр. ворча́ти, [во́ркати] «бурчати», воркота́ти, вереща́ти, р. врать «брехати», п. wrzawa «шум, крик, гармидер», wrzask «крик, гамір, галас», болг. вря́ва «шум; [слово, говір]»;

усі ці слова могли мати початок у звуконаслідувальному іє. *u(е)rē- «говорити»;

псл. *v^ьṛkati, *v^ьṛčati ‹ *v^ьṛkētei;

споріднене з лит. ukti «бурчати», urgzti «тс.», лтс. verkti «плакати» і, можливо, лат. urcāre «кричати» (про рись);

іє. *u(е)r- (звуконаслідувальне), звідки, можливо, також ве́реск, вори́, во́рон;

р. ворча́ть, бр, варката́ць, др. въркати, върчати, п. warczeć «бурчати», ч. vrkati «воркувати», vrčeti «бурчати», слц. vrčať «гарчати», вл. wórčeć «бурчати; квакати», нл. warcaś «бурчати»,болг. вряк «жаб’яче квакання», м. врека «мекає» (про козу), схв. вṕчати «воркотати, бурчати», слн. vŕčati;