ВОНО — ЕТИМОЛОГІЯ

він

псл. оnъ, ona, ono «той, та, те; він, вона, воно», що утворилися шляхом злиття синонімічних індоєвропейських часток *о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim) i *-n- (пор. укр. ген);
споріднені з лит. anàs/ans «той, [він]», дінд. ав. ana- «цей», вірм. -n «той», гр. ἔνη (ἡμέρα) «на третій день, післязавтра», ἐκεĩνος/ κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος), хет. eni-, anni«той», двн. ëner, нвн. jener «тс.», пор. також лат. enim «саме, так» (з e-nim);
р. он, она́, оно́, о́ный «той», бр. ён, яна́, яно́, др. онъ «він, той», она «вона, та», оно «воно, те», п. ч. слц. on, ona, ono, вл. wón, wona, wono, нл. won, wona, wono «воно, он те», болг. он, она́, оно́, м. он, она, оно, схв. ȍн/ȏн, òна, òно, слн. òn, óna, óno/onȏ, стсл. онъ, она, оно;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вна
вни
вона́
вони́
воно́
ові́н
ову́н
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ana- «цей» авестійська
ён білоруська
он болгарська
wón верхньолужицька
wona верхньолужицька
wono верхньолужицька
-n «той» вірменська
ἔνη «на третій день, післязавтра» (ἡμέρα) грецька
ëner давньоверхньонімецька
ana- «цей» давньоіндійська
онъ «він, той» давньоруська
enim «саме, так» (з e-nim) латинська
anàs/ans «той, [він]» литовська
он македонська
won «воно, он те» нижньолужицька
wona «воно, он те» нижньолужицька
wono «воно, он те» нижньолужицька
jener «тс.» нововерхньонімецька
on польська
ona польська
ono польська
оnъ праслов’янська
он російська
ȍн сербохорватська
on словацька
ona словацька
ono словацька
òn словенська
óna словенська
óno/onȏ словенська
онъ старослов’янська
она́ українська
оно́ українська
о́ный «той» українська
яна́ українська
яно́ українська
она «вона, та» українська
оно «воно, те» українська
она́ українська
оно́ українська
она українська
оно українська
òна українська
òно українська
она українська
оно українська
eni- хетська
on чеська
ona чеська
ono чеська
ona ?
ono «той, та, те; він, вона, воно» ?
о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim)(пор. укр. ген) ?
κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος) ?
anni «той» ?
також ?

она́ «вона»

діалектні варіанти займенника вона́, воно́;
збереження в говорах цих форм без протетичного в, можливо, підтримується впливом західнослов’янських мов;
Фонетичні та словотвірні варіанти

оно́ «воно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вона́ ?
воно́ ?

ним (ор. в. одн. займенника 3-ї ос.)

псл. nimь, njego, njemu, njejě, njeji, njejǫ як результат приєднання до форм jimь, jego і т. д. кінцевого n з прийменників *vъn, *kъn, *sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.);
р. ним, него́, нему́, н¸м, ни́ми, них, не¸, ней, бр. ст. нимъ, него, др. нимь, него, нему, нихъ, неѣ, неи, нею, п. nim, niego, ч. ním, něho, слц. ním, neho, вл. nim, njeho, нл. njogo, болг. не́го (зн. в.), не́му, м. него (зн. в.), ним (дав. в. мн.), схв. њȗм, њèга, слн. njím, njȇga, стсл. нєго, нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти

не́ї
не́ю
ни́ми
них
ній
нім
ньо́го
ньо́му
ню
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нимъ білоруська
него білоруська
не́го (зн. в.) болгарська
не́му болгарська
nim верхньолужицька
njeho верхньолужицька
нимь давньоруська
него давньоруська
нему давньоруська
нихъ давньоруська
неѣ давньоруська
неи давньоруська
нею давньоруська
него (зн. в.) македонська
ним (дав. в. мн.) македонська
njogo нижньолужицька
nim польська
niego польська
nimь праслов’янська
njego праслов’янська
njemu праслов’янська
njejě праслов’янська
njeji праслов’янська
*sъn jimь праслов’янська
*kъn jemu праслов’янська
*kъn праслов’янська
*sъn (*sъn jimь › sъ njimь, *kъn jemu › kъ njemu і т. д.) праслов’янська
njejǫ праслов’янська
jimь праслов’янська
jego праслов’янська
njejǫ праслов’янська
jimь праслов’янська
jego праслов’янська
*vъn праслов’янська
kъ njemu праслов’янська
njejǫ праслов’янська
jimь праслов’янська
jego праслов’янська
*vъn праслов’янська
ним російська
него́ російська
нему́ російська
нём російська
ни́ми російська
них російська
неё російська
ней російська
њȗм сербохорватська
њèга сербохорватська
ním словацька
neho словацька
njím словенська
njȇga словенська
нєго старослов’янська
нь старослов’янська
ním чеська
něho чеська

його́

початкове н у формах ньо́го, ним, не́ю і под. походить із прийменників *ѵъn (в), *kъn (к), *sъn (з) і є результатом звукового перерозподілу прийменникових сполучень типу *sъn jego, *vъn jeji,*sъn jimь;
іє. *e-, ei-, і- «той, він»;
споріднене з лит. jìs «він», jì «вона», лат. is, ea, id, гот. is, ita, дінд. ayám, iyám, idám «тс.»;
псл. jego, jemu i т. д., форми непрямих відмінків вказівного (згодом особового) займенника *jь (*ja, *je) «той», збереженого в ролі кінцевого компонента займенників типу той (‹*tъ-jь), таки́й (‹*takъ-jь) і означених прикметникових форм типу бі́лий (‹*bělъ-jь);
р. его́, бр. яго́, др. его, п. нл. jego, ч. слц. вл. jeho, болг. м. не́го, схв. њèга, слн. njéga, стсл. єгο;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єго́
єму́
її́
їй
їм
їх
ї́хній
йому́
не́го
не́ї
не́ю
ним
ни́ми
них
ній
ньо́го
ньо́му
ню
ю
Етимологічні відповідники

Слово Мова
яго́ білоруська
не́го болгарська
jeho верхньолужицька
is готська
ita готська
ayám давньоіндійська
iyám давньоіндійська
idám «тс.» давньоіндійська
его давньоруська
*e- індоєвропейська
ei- індоєвропейська
і- «той, він» індоєвропейська
is латинська
ea латинська
id латинська
jìs «він» литовська
«вона» литовська
не́го македонська
jego нижньолужицька
jego польська
*ѵъn (в) праслов’янська
*vъn jeji праслов’янська
*sъn jimь праслов’янська
*kъn праслов’янська
*sъn jego праслов’янська
jego праслов’янська
*jь «той» (*ja, *je) праслов’янська
*tъ-jь (‹*tъ-jь) праслов’янська
*takъ-jь (‹*takъ-jь)(‹*bělъ-jь) праслов’янська
jemu праслов’янська
*ja праслов’янська
*je праслов’янська
*bělъ-jь праслов’янська
его́ російська
њèга сербохорватська
jeho словацька
njéga словенська
ѥгο старослов’янська
ньо́го українська
ним українська
не́ю українська
jeho чеська

іденти́чний

запозичення з французької мови;
фр. identique походить від слат. identicus, утвореного від лат. īdem «той самий», що складається з компонента id «це», спорідненого з гот. is «він», псл. jь, укр. його́, і підсилювального елемента -em;
р. иденти́чный, бр. ідэнты́чны, п. identyczny, ч. слц. identický, вл. identiski, болг. м. иденти́чен, схв. идèнтичан, слн. idéntičen;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ідентифіка́ція
ідентифікува́ти
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ідэнты́чны білоруська
иденти́чен болгарська
identiski верхньолужицька
is «він» готська
īdem «той самий» латинська
id «це» латинська
иденти́чен македонська
identyczny польська
праслов’янська
иденти́чный російська
идèнтичан сербохорватська
identicus середньолатинська
identický словацька
idéntičen словенська
його́ українська
identique французька
identický чеська

іще́

֊р. ещё, [ощо], бр. яще, [аще́], др. още, еще, п. jeszcze, [eszcze], каш. [jesz, esz], ч. ještě, ст. ješče, слц. ešte, вл. hišće, нл. hyšćer, [hyšće, hyšći, hyšć, hešće], ст. ješće, ješći, ješći, полаб. jist‹*ješč(e), болг. о́ще, е́ще, [йо́ще], м. уште, схв. јȍште, jȍш, јȍшт, слн. šé, íšče (još, jošče, šče, iše), стсл. ѥштє, єштє, ѥште нє «вже більше не»;
недостатньо аргументовано спроби пов’язання з займенниковим коренем je-, укр. його́ (Brückner 196, 207; KZ 46, 202), як і з займенниковою основою e-/o- (Rozwadowski RS 7, 20);
припущенню (Bern. I 454) про іє. *ad-s-ke як праформу, де першою частиною є прийменник *ad-, суперечить відсутність такого прийменника у слов’янських мовах;
вважається можливою також спорідненість з дінд. ácch «до, аж до», гр. ἔστε «аж, поки», лат. usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) (Zubatý KZ 31, 11–12, 61; Meillet MSL 9, 375);
зокрема зіставляється (Абаев ИЭСОЯ І 190) з ос. ӕstæi «потім», яке зводиться до дперс. at-ča;
переважно зводять (Меііlet Etudes 155) до іє. *eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *ke, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que), тобто припускають первісну форму *etče, іє. *et-s-ke (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з»);
можна припустити псл. (j)ešče, ošče, а також іšče (*jšče);
етимологія слова, як і первісна форма, остаточно не встановлена;
Фонетичні та словотвірні варіанти

єще́
ище́
ше
ще
սաս
Етимологічні відповідники

Слово Мова
aiti авестійська
čа авестійська
іþ готська
ἔστε «аж, поки» грецька
ἔτι грецька
τε грецька
ἄψ грецька
ἄπ грецька
ácchā˘ «до, аж до» давньоіндійська
áti давньоіндійська
са давньоіндійська
at-ča давньоперська
*aske індоєвропейська
*ad- індоєвропейська
*eskhe індоєвропейська
*eti (наявного в лат. et «i», гр. ἔτι «ще досі, надто», гот. іþ «і, але», дінд. áti «надто, дуже», ав. aiti, поширеного часткою іє. *k$e, псл. *čе (спорідненою з дінд. са, ав. čа, гр. τε, лат. que) індоєвропейська
*et-s-k (з детермінантом -s-, як у гр. ἄψ : ἄπ, лат. abs : ab «від, з») індоєвропейська
usque «аж, аж до; все» (іє. *eske/*eskhe) латинська
et латинська
que латинська
abs латинська
ӕstæi «потім» осетинська
je- праслов’янська
*etče праслов’янська
*čе праслов’янська
ošče праслов’янська
(j)ešče праслов’янська
іšče праслов’янська
*jšče праслов’янська
його́ українська
*k<SUP>u̯</SUP>e ?
ab ?

йон «він»

результат аналогійного вирівнювання звукової форми займенників др. онъ, она, оно до форм непрямих відмінків его (јего), його, ему (јему), йому і т. д;
р. [ён, йина́, йено́], бр. ён, яна́, яно́;
Фонетичні та словотвірні варіанти

йона́ «вона»
йоно́ «воно»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ён білоруська
яна́ білоруська
яно́ білоруська
онъ давньоруська
она давньоруська
оно (јего) давньоруська
его (јего) давньоруська
його давньоруська
ему (јему) давньоруська
йому давньоруська
јему давньоруська
јего давньоруська
йина́ російська
йено́ російська
ён ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України