ВОН — ЕТИМОЛОГІЯ

менш переконливе зіставлення (Trautmann 360) з прус. winna «назовні»;

пор. семантичну паралель у лит. laũkas «поле» – laũk «геть», laukañ «назовні, на двір»;

очевидно, споріднене з дінд. vánam «ліс»;

псл. ѵънъ «зовні, назовні»;

утворено з прислівника вон і частки -ка, тієї самої, що і в ни́нька, ту́тка, [вну́ка], спорідненої з дінд. kam (частка узагальнення), ав. kā «тс.», лит. ст. -ka- (вказівна частка), гр. κα, κεν, можливо, також псл. kъ(n), укр. к;

р. [во́нки] «геть», бр. во́нкі «назовні», м. [вонка] «надвір»;

пор. р. вон «геть», вне «поза, зовні», ч. ven «геть», vně «поза, зовні»;

значення розвивалося, як від др. кромѣ «геть; поза, зовні; крім» до укр. крім, р. кроме «крім»;

похідне утворення від геть, [гет];

споріднені з лит. anàs/ans «той, [він]», дінд. ав. ana- «цей», вірм. -n «той», гр. ἔνη (ἡμέρα) «на третій день, післязавтра», ἐκεĩνος/ κεĩνος/κηνος «той, отой» (утворено шляхом нанизування кількох вказівних займенників *ἐ-κε-ένος), хет. eni-, anni«той», двн. ëner, нвн. jener «тс.», пор. також лат. enim «саме, так» (з e-nim);

псл. оnъ, ona, ono «той, та, те; він, вона, воно», що утворилися шляхом злиття синонімічних індоєвропейських часток *о- (пор. укр. отой, такий-о́, он-о́, онде-о́, ось-о́, їй відповідає лат. ев e-nim) i *-n- (пор. укр. ген);

р. он, она́, оно́, о́ный «той», бр. ён, яна́, яно́, др. онъ «він, той», она «вона, та», оно «воно, те», п. ч. слц. on, ona, ono, вл. wón, wona, wono, нл. won, wona, wono «воно, он те», болг. он, она́, оно́, м. он, она, оно, схв. ȍн/ȏн, òна, òно, слн. òn, óna, óno/onȏ, стсл. онъ, она, оно;

псл. ono (onъ) (присл.) «он там», пов’язане з onъ «той, він», ona «та», ono «те»;

збереження в говорах цих форм без протетичного в, можливо, підтримується впливом західнослов’янських мов;

діалектні варіанти займенника вона́, воно́;