ВОЛОКОМ — ЕТИМОЛОГІЯ

волокти́

псл. *velkti «волокти, тягти»;
споріднене з лит. vilkti «волокти, тягти», лтс. vìlkt, ав.varǝk-, гр. ἕλκω «тс.», лат. sulcus «борозна», sulcāre «орати», тох. Б sälk- «витягати», алб. helq, heq «смикати, витягати»;
іє. *uel-k-/ *uol-k-, *sel-k-;
обидва ці варіанти кореня розвинулись на базі іє. *suel-k-;
р. воло́чь, бр. валачы́, др. волочи, п. wlec, ч. розм. vléct, слц. розм. vliecť, вл. wlec, нл. wlac, полаб. vlåcĕt «волочити», болг. влека́, вла́ча, м. влече, схв. вýћи, слн. vléčі, стсл. влѣшти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відволіка́ти
волі́чка «шерстяні нитки»
во́лок «вид рибальської сітки; мотузок, яким перетягають копиці сіна або колоди; сволок; місце зближення судноплавних річок, де суходолом перетягали човни від однієї річки до другої»
воло́ка «зав’язка до постолів; площа землі від 8 до 40 десятин; вузька смужка землі Л»
волокани́на «тяганина»
волоки «ремінці до постолів Ж, Пі; пристрій для перетягання плуга Я»
волоки́та
во́локом
волоцю́га «дерев’яний пристрій для перетягування плуга»
волочба́ «боронування»
волочи́льник
волочи́льня
воло́чини «залишки бур’яну в бороні»
волочи́ти
волочи́тися
воло́чка «боронування Дз; кольорові нитки Me»
заволо́ка «волоцюга; тампон; плівка на оці»
зволіка́ти
зволо́к «спуск з гори»
зволоче́ний «спрацьований, зморений»
на́волока
на́волоч
на́волочка
па́волока «шовкова або бавовняна тканина»
па́волоч «зав’язка в постолах»
п́аволочний
піти у розволо́ки «стати волоцюгою»
по́воло́ка
по́волоцьки «волоком» (присл.)
приволо́ка «рибальська сіть»
проволо́ка «гайнування, марнування часу»
про́волока «дріт»
проволоки́та «бурлацтво»
розволо́ка «розширення»
у́воло́ка «міра поля в 20 або 40 гектарів»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
helq албанська
валачы́ білоруська
влека́ болгарська
wlec верхньолужицька
ἕλκω «тс.» грецька
волочи давньоруська
*suel-k- індоєвропейська
sulcus «борозна» латинська
vìlkt латиська
vilkti «волокти, тягти» литовська
влече македонська
wlac нижньолужицька
vlåcĕt «волочити» полабська
wlec польська
*velkti «волокти, тягти» праслов’янська
воло́чь російська
вýћи сербохорватська
vliecť словацька
vléčі словенська
влѣшти старослов’янська
вла́ча українська
vléct чеська
varǝk- ?
sulcāre «орати» ?
Б sälk- «витягати» ?
heq «смикати, витягати» ?
*uel-k-/ ?
*sel-k- ?
vléct ?
vliecť ?

во́лок «страва з буряків, перцю, картопляного бадилля, цибулі й олії Я; шпинат, зеленина ВеБ»

утворене, очевидно, від волокти́, але семантичний процес не зовсім ясний;
можливо, в основі перебуває поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)»;
п. włok «страва з лободи»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
włok «страва з лободи» польська
волокти́ ?
поняття «те, що зволочене, стягнене докупи (суміш)» ?

вла́ки «складова частина саней (полоззя?); колодка для перетягання плуга по дорозі»

запозичення з словацької мови;
слц. vlaky «колодка для перетягання плуга по дорозі», як і ч. vlaky «тс.», схв. влáка «колода», п. włoka (włoki) «колода-санки, за допомогою якої витягається дерево з лісу на дорогу», є прямим відповідником до укр. во́лок;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
włoka «колода-санки, за допомогою якої витягається дерево з лісу на дорогу» (włoki) польська
влáка «колода» сербохорватська
vlaky «колодка для перетягання плуга по дорозі» словацька
во́лок українська
vlaky «тс.» чеська

волотю́га «волок; страва з городини; підволока (для перетягування плуга)»

не зовсім ясні похідні утворення від [во́лок] «страва з городини» і від дієслова волокти́ (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́лок «страва з городини» ?
волокти́ ?

о́лєк «верхня частина вулика-колоди»

похідне утворення від основи др. -лѣк- «залишок»;
псл. -lěk-, ot(ъ)lěkъ «залишок»;
споріднене з лит. ãtlaikas «залишок», liekù, lìkti «залишати», лтс. likt «класти, ставити», дінд. atirḗkaḥ «залишок, достаток», гр. λοιπός «той, що залишається», λείπω «залишаю», лат. linquo, līquī «тс.», гот. leiƕan «позичати»;
іє. *lei- «залишати»;
р. [о́лек], бр. [во́лек] «тс.», др. волѣкъ «верхня частина борті з медом, що залишається для бджіл», стсл. отълѣкъ «залишок»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во́лик
во́лік
во́лок «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
во́лек «тс.» білоруська
leiƕan «позичати» готська
λοιπός «той, що залишається» грецька
atirḗkaḥ «залишок, достаток» давньоіндійська
-лѣк- «залишок» давньоруська
волѣкъ «верхня частина борті з медом, що залишається для бджіл» давньоруська
*lei- «залишати» індоєвропейська
linquo латинська
likt «класти, ставити» латиська
ãtlaikas «залишок» литовська
-lěk- праслов’янська
о́лек російська
отълѣкъ «залишок» старослов’янська
ot(ъ)lěkъ «залишок» ?
liekù ?
lìkti «залишати» ?
λείπω «залишаю» ?
līquī «тс.» ?

фелю́га «невелике вітрильне судно»

запозичене з арабської мови, можливо, через посередництво італійської (іт. feluca);
ар. fulûka, пов’язане з fulk «човен, ковчег», загальноприйнятої етимології не має;
можливо, споріднене з гебр. pélekh «веретено»;
виводиться також від гр. ἐφόλϰιον «човен» (букв. «човен, який тягнуть на буксирі»), утвореного з εφ(επι-) і ἔλϰω «тягну», що споріднене з псл. *vеlkti, укр. волокти́, во́лок;
р. фелю́га, [фелу́ка, фелю́к], бр. фелю́га, п. слц. feluka, ч. felúka, болг. фелу́ка, схв. фелука;
Фонетичні та словотвірні варіанти

фелю́ка (заст.)
фелюн «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
fulûka арабська
fulk «човен, ковчег» арабська
фелю́га білоруська
фелу́ка болгарська
pélekh «веретено» гебрайська
ἐφόλϰιον «човен» (букв. «човен, який тягнуть на буксирі») грецька
ἔλϰω «тягну» грецька
feluca італійська
feluka польська
*vеlkti праслов’янська
фелю́га російська
фелу́ка російська
фелю́к російська
фелука сербохорватська
feluka словацька
волокти́ українська
во́лок українська
felúka чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України