ВОЛОДІТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

володі́ти

р. [володе́ть], бр. вало́даць «володіти», др. володѣти, п. włodać, władać, włodarz «володар», ч. vlásti «правити, володіти», vládnouti, слц. vládnouť «тс.», вл. włodyka «керівник, голова (в громаді)», болг. вла́дам, владе́я, м. владее, схв. вла́дати, слн. (vládati, стсл. владѣти, власти; – псл. *volděti «володіти, правити, керувати»; – споріднене з лит. valdýti «тс.», veldeti «діставати в спадок, правити», лтс. valdīt «панувати, правити», прус. walduns, weldūns «спадкоємець», гот. waldan «правити», нвн. walten «керувати», дірл. flaith «панування», дкімр. gualart «володар», лат. valere «бути сильним, мати силу», тох. A wäl «король», тох. Б walo «тс.».– Критенко Вступ 520; Шанский ЭСРЯ І 3, 116; Фасмер І 340–341; Преобр. І 88; Маchek ESJČ 693; БЕР І 160; Skok III 604; Walde–Hofm. II 727–728; Kluge– Mitzka 837.– Пор. ве́лет, вла́да, власть, во́лость;
Фонетичні та словотвірні варіанти

відволо́да́ти «привести до свідомості»
відволодну́ти «відпочити»
воло́да́р «князь, правитель; вид дівочої весняної хороводної гри»
волода́рити «володіти, керувати»
волода́рний
волода́рство «володіння»
воло́да́ти
володі́лець
володі́льник
володі́ння
володі́тель
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вало́даць «володіти» білоруська
вла́дам болгарська
włodyka «керівник, голова (в громаді)» верхньолужицька
володѣти давньоруська
владее македонська
włodać «володар» польська
władać «володар» польська
włodarz «володар» польська
володе́ть російська
вла́дати сербохорватська
vládnouť «тс.» словацька
владе́я українська
vlásti «правити, володіти» чеська
vládnouti «правити, володіти» чеська

Валенти́н

через старослов’янську і, далі, грецьку мову (гр. Βαλεντĩνος, Ουαλεντĩνος) запозичено з латинської;
лат. Valentiānus, Valentinus (чоловіче ім’я) походить від дієслова valēre «бути сильним, мати значення, коштувати», спорідненого з гот. waldan «вистачати», двн. waltan «управляти», можливо, також лит. valdýti «володіти, правити», псл. *volděti, укр. володіти;
р. болг. Валенти́н, бр. Валянці́н, п. Walenty, ч. Valentin, слц. слн. Valentín, стсл. Валеɴътиɴъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Валенти́на
Ва́лько́
Валя
Леванти́на
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Валянці́н білоруська
Валенти́н болгарська
waldan «вистачати» готська
waltan «управляти» давньоверхньонімецька
Valentiānus латинська
valdýti «володіти, правити» литовська
Walenty польська
*volděti праслов’янська
Валенти́н російська
Valentín словацька
Valentín словенська
Валеɴътиɴъ старослов’янська
володіти українська
Valentin чеська
valēre «бути сильним, мати значення, коштувати» ?

влади́ка «архієрей; володар»

запозичення з старослов’янської мови;
стcлc влаДЫКА «володар, власник, керівник», якому відповідають п. włodyka «володар, керівник», ч. ст. vládyka «представник нижчої верстви старочеської шляхти», вл. włodyka «голова, керівник», болг. влади́ка, м. владика, схв. влàдика, слн. vladika, походить від основи псл. *vold-, тієї самої, що і в укр. володі́ти;
р. влады́ка, бр. улады́ка, др. владыка «володар, (архі)єпископ»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

владикува́ти «бути владикою»
влади́цтво
влади́чити
влади́чиця
влади́чний
Етимологічні відповідники

Слово Мова
улады́ка білоруська
влади́ка болгарська
włodyka «голова, керівник» верхньолужицька
владыка «володар, (архі)єпископ» давньоруська
владика македонська
włodyka «володар, керівник» польська
*vold- праслов’янська
влады́ка російська
влàдика сербохорватська
vladika словенська
володі́ти українська
vládyka «представник нижчої верстви старочеської шляхти» чеська
влаДЫКА «володар, власник, керівник» ?
vládyka «представник нижчої верстви старочеської шляхти» ?

власть

цсл. власть, владѣти відповідають укр. во́лость, володі́ти (див.);
запозичення з церковнослов’янської мови;
р. власть, владе́ть, др. власть, владѣти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

владі́тель
владі́ти
власть (1322)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
власть давньоруська
власть російська
во́лость українська
владе́ть українська
владѣти українська
власть церковнослов’янська
володі́ти ?

ґвалт

гвалтува́ти, гва́лтом, ст. кгвалтъ (XІV ст.), гвалт (XVII ст.);
запозичення з польської мови;
п. gwałt насильство», як і ч. kvalt «поквапливість; (ст.) насильство», слц. gvalt (заст.) «насильство», вл. gwałt «сила, тиск; біда», походить від свн. gewalt «насильство, сила; влада; багато», пов’язаного з свн. walten «панувати» (двн. waltan), спорідненим з гот. waldan, дангл. wealdan, дісл. valda, псл. *volsti (‹*vold-ti), укр. володі́ти;
р. діал. бр. гвалт;
Фонетичні та словотвірні варіанти

гвавт
ґвавт
гвалт
гвалтівни́к
гвальта́ція «сильний крик, галас; ґвалт»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
гвалт білоруська
gwałt «сила, тиск; біда» верхньолужицька
waldan готська
wealdan давньоанглійська
waltan давньоверхньонімецька
valda давньоісландська
gwałt польська
*volsti (‹*vold-ti) праслов’янська
*voldti праслов’янська
гвалт російська
gewalt «насильство, сила; влада; багато» середньоверхньнімецька
walten «панувати» (двн. waltan) середньоверхньнімецька
gvalt «насильство» (заст.) словацька
володі́ти українська
kvalt «поквапливість; (ст.) насильство» чеська

ко́бальт

запозичене з німецької мови, можливо, за посередництвом нлат. cobaltum «тс.»;
н. Kóbalt утворено від н. Kóbold «домовик», очевидно, складного слова, перший елемент якого kob- споріднений з дісл. kopi «хатина», псл. župa «яма», укр. жу́па «соляна копальня», а другий old пов’язаний з двн. waltan (нвн. walten) «панувати, управляти», псл. *volděti, укр. володіти;
р. бр. ко́бальт, п. ч. слц. вл. нл. kobalt, болг. коба́лт, м. кобалт, схв. кòбалт, слн. kobalt;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
ко́бальт білоруська
коба́лт болгарська
kobalt верхньолужицька
waltan «панувати, управляти» (нвн. walten) давньоверхньонімецька
kopi «хатина» давньоісландська
кобалт македонська
kobalt нижньолужицька
Kóbalt німецька
Kóbold «домовик» німецька
kob- німецька
old німецька
walten нововерхньонімецька
cobaltum «тс.» новолатинська
kobalt польська
župa «яма» праслов’янська
*volděti праслов’янська
ко́бальт російська
кòбалт сербохорватська
kobalt словацька
kóbalt словенська
жу́па «соляна копальня» українська
володіти українська
kobalt чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України