ВОЛНА — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
бовт «склепіння ВеУг; магазин Дз Атл І»
запозичення з угорської мови;
уг. boltív «склепіння», bolt «магазин, крамниця» походить від іт. volta «склепіння», яке зводиться до лат. vola «тс.» (volvo «обертаю, кручу»), спорідненого з укр. валя́ти, р. волна́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
бовдова́ня
«склепіння»
бо́вта
«купецька ятка»
бовтар
«купець»
бовта́ш
«крамар»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| volta «склепіння» | італійська |
| vola «тс.» (volvo «обертаю, кручу») | латинська |
| волна́ | російська |
| boltív «склепіння» | угорська |
| валя́ти | українська |
| bolt «магазин, крамниця» | ? |
во́вна
псл. *ѵьḷna «вовна»;
споріднене з лит. vìlna «вовна, шерсть», прус. wilna «каптан», лтс. vilna «вовна», гот. wulla, нвн. Wolle, дінд. urṇā «тс.», ав. varənā «вовна, шерсть», лат. lāna «тс.», vellus «стрижена вовна, руно», гр. ληνoς (дор. λᾱνος) «вовна», ουλος «кучерявий» (з *volnos або *volsos), дірл. olann «шерсть», хет. *ḫulana- «вовна», лув. *ḫulani- «тс.», можливо, вірм. gełmn «вовна, повсть»;
зіставляється з дінд. vṛ- «покривати» або зводиться до іє. *uel- «смикати»;
р. во́лна́, бр. во́ўна, др. вълна, п. wełna, ч. слц. vlna, вл. wołma, нл. wałma, полаб. våuno, болг. въ́лна, м. волна, схв. въ́на, слн. vólna, стсл. влъна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вовни́стий
во́вниця
«вовна»
вовно́вка
«великий килим»
вовно́вщиця
во́вня́ний
вовня́р
«хто робить валянки, повсті»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| varənā «вовна, шерсть» | авестійська |
| во́ўна | білоруська |
| въ́лна | болгарська |
| wołma | верхньолужицька |
| gełmn «вовна, повсть» | вірменська |
| wulla | готська |
| ληνoς «вовна» (дор. λᾱνος) | грецька |
| urṇā «тс.» | давньоіндійська |
| vṛ- «покривати» | давньоіндійська |
| olann «шерсть» | давньоірландська |
| вълна | давньоруська |
| *uel- «смикати» | індоєвропейська |
| lāna «тс.» | латинська |
| vilna «вовна» | латиська |
| vìlna «вовна, шерсть» | литовська |
| *ḫulani- «тс.» | лувійська |
| волна | македонська |
| wałma | нижньолужицька |
| Wolle | нововерхньонімецька |
| våuno | полабська |
| wełna | польська |
| *ѵ «вовна» | праслов’янська |
| wilna «каптан» | прусська |
| во́лна́ | російська |
| въ́на | сербохорватська |
| vlna | словацька |
| vólna | словенська |
| влъна | старослов’янська |
| *ḫulana- «вовна» | хетська |
| vlna | чеська |
| vellus «стрижена вовна, руно» | ? |
| ουλος «кучерявий» (з *volnos або *volsos) | ? |
вовна́ «хвиля»
причинами для зникнення слова вовна́ в українській і його відповідників у білоруській, польській та інших слов’янських мовах могли стати омонімічні й паронімічні конфлікти з словом во́вна1;
іє. *uel- «повертати, валитися», звідки також вал, вали́ти;
псл. *ѵьḷna;
споріднене з лит. vilnìs, vilnià «хвиля», лтс. vilna, двн. wella, нвн. Welle, дінд. ūrmí-, ав. varəmi-, алб. válë «тс.»;
р. волна́, др. вълна, п. ст. wełna (жін. р.), wełn (чол. р.), ч. слц. vlna, болг. вълна́, стсл. влъна;
Фонетичні та словотвірні варіанти
мовна́
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| varəmi- | авестійська |
| válë «тс.» | албанська |
| вълна́ | болгарська |
| wella | давньоверхньонімецька |
| ūrmí- | давньоіндійська |
| вълна | давньоруська |
| vilna | латиська |
| vilnìs | литовська |
| Welle | нововерхньонімецька |
| wełna (жін. р.), wełn (чол. р.) | польська |
| *ѵ | праслов’янська |
| волна́ | російська |
| vlna | словацька |
| vlna | чеська |
| вовна́ | ? |
| во́вна | ? |
| *uel- «повертати, валитися» | ? |
| вал | ? |
| вали́ти | ? |
| vilnià «хвиля» | ? |
| wełna (жін. р.), wełn (чол. р.) | ? |
| влъна | ? |
фа́ля «хвиля Нед; злива з вітром О; вітер із дощем»
п. fala «хвиля», ст. і діал. «буря» походить від нвн. Welle «хвиля; вал; циліндр», спорідненого з р. волна́, псл. *vьl̥na «хвиля», valъ, джерелом яких є іє. *u̯el- «обертати»;
запозичення з польської мови;
Фонетичні та словотвірні варіанти
фали́стий
«хвилястий»
фальови́тий
«нападистий»
фалюва́ти
«хвилюватися, бушувати»
фаля
(1627)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| *u̯el- «обертати» | індоєвропейська |
| Welle «хвиля; вал; циліндр» | нововерхньонімецька |
| fala «хвиля» | польська |
| v<SUP>ь</SUP>l̥na «хвиля» | праслов’янська |
| valъ | праслов’янська |
| волна́ | російська |
лі́то «найтепліша пора року; рік»
псл. lěto «найтепліша пора року», пізніше «рік»;
єдиної етимології немає;
найбільш переконливою здається думка про генетичний зв’язок з лит. lė˜tas «лагідний, спокійний, тихий; повільний, поступливий», лтс. lę͂ts «легкий», далі з лит. lėˊnas : lė˜nas «лагідний, спокійний; повільний», лат. lēnis «лагідний, спокійний, ніжний», псл. *lěnъ «лінивий», укр. ліни́вий, які зводяться до іє. *lē- «ослабнути, зменшитися, полегшати, відпустити»;
у такому разі lěto первісно мало значити «тепла, м’яка пора року, коли холод відпустив»;
зіставляється також з псл. *lějǫ, liti «лити», пов’язаним з лит. lytùs (lietùs) «дощ», лтс. liêtus «тс.», і реконструюється первісне значення «пора дощів, час дощів» (Mikl. EW 167; Brückner 291; Младенов 282);
на підтримку цієї думки наводиться як семантична паралель схв. гȍдина «рік; [дощ]» (Skok II 336 – 337);
пов’язувалося з давньогутнійським laþigs «навесні», шв. [låding, låing] «весна», lådigs «минулорічної весни» (від пгерм. *lēþ), ірл. laithe ( ‹ *lati-) «день» (Mikkola Ursl. Gr. I 46, 124; Bern. I 713 – 714; Pedersen Kelt. Gr. I 133, 177, 538) і як паралель наводилось співвідношення гот. dags «день», прус. dagis «літо», лит. dãgas «жнива» (Bern. I 713 – 714) від іє. *dhegu̯h- «палити»;
реконструювалося іє. *lēto-/lǝto- «теплий час; літо, день» (Pokorny 680);
неприйнятною є думка про кельтське походження слова і зіставлення його з ірл. líth (Sachmatov AfSlPh 33, 91), a також зіставлення lěto ( ‹ *vleto) з алб. valẽ «кипіння, хвиля», лит. vìldyti «підігрівати», дісл. ylr «тепле випаровування», пов’язаними з р. волна́ (Jakobsson Le nom de temps lěto 76 – 80);
мало обгрунтоване пов’язання lěto з етимологічно неясним лат. laetus «веселий, приємний; багатий, сприятливий» і припущення про походження слова з первісного виразу *lěto vermę «прекрасний час», не засвідченого в слов’янських мовах, але семантично паралельного фр. [beau temps], нгр. καλοκαĩρι «літо» (Machek ESJČ 328; Мартынов Язык 67 – 68);
р. ле́то, бр. ле́та, др. лѣто, п. lato, ч. léto, слц. leto, вл. lěto «рік; річний шар дерева», lěco «найтепліша пора року», нл. lěto «рік», lěśe «найтепліша пора року», ст. lěto «весна» (XVI ст.), полаб. l’otü «рік; найтепліша пора року», болг. ля́то «найтепліша пора року; [рік]», м. лето «найтепліша пора року; рік», схв. љȅто «найтепліша пора року; шар деревини, річний приріст дерева; ст. рік», слн. léto «рік; ст. найтепліша пора року», стсл. лѣто «рік; час; (рідко) найтепліша пора року»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
влі́тку
долі́тний
«повнолітній»
заліти́ти
«зробити теплуватим»
за́літки
«початок літа»
залі́ток
«літній випас худоби»
залі́тувати
«залишитись на літо; вистачити до нового урожаю»
злі́тки
«віддавати на відгодівлю на чотири роки»
(у сполученні [віддавати на з.] (телят)
злі́тній
«середнього віку»
літа́
«роки; вік; часи»
(мн.)
лі́ті
«влітку»
лі́тком
літна́рка
«літнє приміщення для овець»
літни́й
«літній»
літник
«однорічна декоративна садова рослина; [дачник]»
лі́тни́к
«верхній жіночий літній одяг; літня спідниця; легкий одяг для літа Ва; піджак, жакет Me»
літниця
«літня спідниця»
лі́тничок
«літній жакет»
літній
«який буває влітку, призначений для літа; немолодий; [теплуватий]»
лі́тній
«який буває влітку»
літня́к
«літня дорога; літній день Ж; південний вітер Ж; легкий одяг для літа Ва»
літня́чка
«верхній жіночий літній одяг; легка літня спідниця Ва»
лі́товица
«пасовище, куди виганяють худобу на все літо»
літови́ще
«гірське пасовище Ж; літнє пасовище Ж; стадо, що йде на гірське пасовище Ж; місце і час літнього перебування в горах гуцульської худоби; назва гурту овець, що формується влітку Дз; шар деревини, який визначає вік дерева»
лі́том
літо́шній
«немолодий»
лі́тошній
«тс.»
лі́тувати
«проводити десь літо; (спец.) залишатися влітку без води (про штучні водойми)»
лі́туватися
«проводити літо»
літу́чка
«жіноча літня кофточка»
літя́вий
«тс.»
наліе́та
«наступного року»
недолі́тній
недо́літок
недолі́тство
«неповноліття»
недолі́ття
«TG.»
о́блітку
«влітку»
па́літок
«сприятливе для врожаю літо, поліття»
перелі́тка
«корова, яка телиться через рік»
пере́літок
«однорічне теля»
по-лі́тньому
полі́тний
полі́тник
«той, хто наймається на літні роботи»
полі́ток
«одноліток; щорічний податок; річна оренда; поліття Нед; річний урожай з поля Нед; однорічний шар деревини»
полі́ття
«сприятлива погода; урожайне літо»
про́літок
«початок літа»
улі́ті
«влітку»
улі́тку
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| valẽ «кипіння, хвиля» | албанська |
| ле́та | білоруська |
| ля́то «найтепліша пора року; [рік]» | болгарська |
| lěto «рік; річний шар дерева»«найтепліша пора року» | верхньолужицька |
| lěco «рік; річний шар дерева»«найтепліша пора року» | верхньолужицька |
| dags «день» | готська |
| ylr «тепле випаровування» | давньоісландська |
| лѣто | давньоруська |
| *lē- «ослабнути, зменшитися, полегшати, відпустити» | індоєвропейська |
| *dheg<SUP>u̯</SUP>h- «палити» | індоєвропейська |
| *lēto- «теплий час; літо, день» | індоєвропейська |
| lǝto- | індоєвропейська |
| laithe «день» ( ‹ *lati-)(Mikkola Ursl. Gr. I 46, 124; Bern. I 713 -- 714; Pedersen Kelt. Gr. I 133, 177, 538) | ірландська |
| *lati- | ірландська |
| líth | ірландська |
| lēnis «лагідний, спокійний, ніжний» | латинська |
| laetus «веселий, приємний; багатий, сприятливий» | латинська |
| lę͂ts «легкий» | латиська |
| liêtus «тс.» | латиська |
| lė˜tas «лагідний, спокійний, тихий; повільний, поступливий» | литовська |
| lėˊnas «лагідний, спокійний; повільний» | литовська |
| lė˜nas | литовська |
| lytùs «дощ» (lietùs) | литовська |
| lietùs | литовська |
| dãgas «жнива» | литовська |
| vìldyti «підігрівати» | литовська |
| лето «найтепліша пора року; рік» | македонська |
| lěto «рік»«найтепліша пора року» | нижньолужицька |
| lěśe «рік»«найтепліша пора року» | нижньолужицька |
| lěto «весна» (XVI ст.)? (ст.) | нижньолужицька |
| καλοκαĩρι «літо» | новогрецька |
| l'otü «рік; найтепліша пора року» | полабська |
| lato | польська |
| *lēþ | прагерманська |
| lěto «найтепліша пора року» | праслов’янська |
| *lěnъ «лінивий» | праслов’янська |
| lěto «тепла, м’яка пора року, коли холод відпустив» | праслов’янська |
| *lějǫ | праслов’янська |
| liti «лити» | праслов’янська |
| lěto | праслов’янська |
| *vleto | праслов’янська |
| dagis «літо» | прусська |
| волна́ | російська |
| ле́то | російська |
| гȍдина «рік; [дощ]» | сербохорватська |
| љȅто «найтепліша пора року; шар деревини, річний приріст дерева; ст. рік» | сербохорватська |
| leto | словацька |
| léto «рік; ст. найтепліша пора року» | словенська |
| лѣто «рік; час; (рідко) найтепліша пора року» | старослов’янська |
| ліни́вий | українська |
| beau temps | французька |
| léto | чеська |
| låding «весна» | шведська |
| lådigs «минулорічної весни» (від пгерм. *lēþ) | шведська |
| låing | шведська |
| значення «пора дощів, час дощів» | ? |
| laþigs «навесні» | ? |
| *lěto vermę «прекрасний час» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України