ВОКАЛ — ЕТИМОЛОГІЯ
вока́л
запозичення з французької мови;
фр. vocal «вокальний» походить від лат. vōcālis «голосний», утвореного з vōx «голос, звук, слово, мова», спорідненого з прус. wackis «крик», дінд. vāk «голос, мова, промова, слово», тох. A wak «голос», тох. Б wek «тс.»;
р. вока́л, бр. вака́льны, п. wokalny, ч. слц. vokál «голосний звук», болг. вока́л «вокал; голосний звук», м. вокал «голосний звук», схв. вòкāл, слн. vokal «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вокалі́з
вокаліза́ція
вокалі́зм
вокалізува́тися
вокалі́ст
вока́льний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вака́льны | білоруська |
| вока́л «вокал; голосний звук» | болгарська |
| vāk «голос, мова, промова, слово» | давньоіндійська |
| vōcālis «голосний» | латинська |
| вокал «голосний звук» | македонська |
| wokalny | польська |
| wackis «крик» | прусська |
| вока́л | російська |
| вòкāл | сербохорватська |
| vokál «голосний звук» | словацька |
| vokal «тс.» | словенська |
| vocal «вокальний» | французька |
| vokál «голосний звук» | чеська |
| vōx «голос, звук, слово, мова» | ? |
| A wak «голос» | ? |
| wek «тс.» | ? |
о́ко́ло «зовнішня поверхня будівлі; зовнішність; навколишня місцевість»
псл. o kolo «навколо», букв. «кругом кола, вздовж кола»;
р. о́коло «біля», бр. вако́л «навколо, коло», во́кал, наўко́л «тс.», др. около «навколо», околъ «коло», п. około «біля», ч. слц. okolo, вл. нл. wokoło, нл. hokoło «тс.», болг. о́кол «навкруги», о́коло «навкруги, біля», м. околу «навкруги; приблизно», схв. о̏коло «навкруги», слн. okóli «тс.», стсл. около;
Фонетичні та словотвірні варіанти
зо́кола
«збоку»
надоко́ла
надо́коло
наокі́л
наоко́ло
наоко́льний
о́кі́л
«околиця; оточення, товариство; округ; [постава, зовнішність; огорожа СУМ; обора Ж; передмістя Ж]»
окі́льний
окі́льність
«обставина»
окільня́
«коло, півколо; околиця»
о́кол
«зовнішній вигляд»
околе́ція
«сусідні частини села, околиця»
околи́стий
«просторий»
око́лиця
«віддалена від центру частина населеного пункту; округа; окраїна; частина головного убору у вигляді обідка; [горизонт Ж; оточення, обрамлення ЛексПол]»
око́личка
«частина головного убору»
околи́чний
«навколишній, зовнішній»
околи́чник
«у циркулі і под. той кінець, яким проводиться коло»
околи́чній
«навколишній, суміжний, сусідній; зовнішній»
околи́шній
«тс.»
околі́ч
«об’їзд»
око́лія
«околиця, округа»
око́лка
«велика скибка на всю ширину хлібини»
око́ло
«навколо»
о́коло
«всюди»
о́колом
«навкруги»
око́лушка
«тс.»
око́льниця
«затула»
окольо́н
«край, обшивка, облямівка, околиця»
око́ля
«тс.»
оку́лка
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вако́л «навколо, коло» | білоруська |
| о́кол «навкруги» | болгарська |
| wokoło | верхньолужицька |
| около «навколо» | давньоруська |
| околу «навкруги; приблизно» | македонська |
| wokoło | нижньолужицька |
| hokoło «тс.» | нижньолужицька |
| około «біля» | польська |
| o kolo «навколо» | праслов’янська |
| о́коло «біля» | російська |
| коло «навкруги» | сербохорватська |
| okolo | словацька |
| okóli «тс.» | словенська |
| около | старослов’янська |
| во́кал | українська |
| наўко́л «тс.» | українська |
| околъ «коло» | українська |
| о́коло «навкруги, біля» | українська |
| okolo | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України