ВОД — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вуглево́д
складне слово, утворене з коренів слів вугл(е́ць) і во́д(ень), оскільки ці елементи входять до відповідних органічних сполук;
р. углево́д, бр. вугляво́д, п. węglowodór, ч. заст. uhlovodan, слц. uhl’ovodan, болг. въглево́д;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вугляво́д | білоруська |
| въглево́д | болгарська |
| węglowodór | польська |
| углево́д | російська |
| uhl'ovodan | словацька |
| uhlovodan | чеська |
| вугл | ? |
| е́ць | ? |
| во́д | ? |
| ень | ? |
| uhlovodan | ? |
вода́
псл. voda;
споріднене з лит. vanduõ (род. в. одн. vandeñs) «вода», [жем. unduo], гот. watō, двн. waӡӡar, гр. ὕδωρ (род. в. ὕδατος), хет. wātār «тс.», вірм. get «річка», фріг. βέδυ, дінд. udakám «вода», алб. ujë «тс.», лат. unda «хвиля» (носовий n в латинському і литовському словах вторинного походження);
іє. *uēd-, *uod-, *ud- «вода, мокрота»;
р. болг. вода́, бр. вада́, др. вода, п. вл. нл. woda, ч. слц. voda, схв. вòда, слн. vóda, стсл. вода;
Фонетичні та словотвірні варіанти
безві́ддя
безво́ддя
відни́к
«діжечка для води»
відни́ха
відни́ця
«тс.»
вода́вий
«водяний»
водави́ця
«водянка, пухир на тілі з водянистою рідиною»
водівня́
«водяний двигун»
во́дний
водни́к
«крячок звичайний, Sterna hirundo L.»
(орн.)
во́дник
водни́на
«водяниста місцевість»
водни́стий
водні́ти
водняки́
«водяні жуки, Hydrocanthari»
(ент.)
водняни́й
«водяний»
водня́чка
«Hydraradina»
(ент.)
водо́вий
(водо́ва во́вна «водяний мох, Conferva» Ж)
во́дявий
водя́н
«водяний жук, Hydrophilus»
(ент.)
во́дяни́й
водяни́к
«водяний чорт»
водяни́стий
водяни́ця
«каша, зварена на воді»
водя́нка
«діжка для води; пухир на тілі, заповнений водою; хвороба»
збезво́діти
збезво́днювати
звідні́ти
коловодиця
«уліт, Tringa L.»
(орн.)
коловодичник
коловодник
«тс.»
меживі́ддя
«перешийок»
наві́днення
наві́днювати
обво́днювальний
обво́днювати
обезво́діти
па́відь
па́водок
па́водь
пові́ддя
пові́дник
«уліт»
(орн.)
по́відь
пово́ддя
пово́день
«повідь»
при́водні
«біля водяного млина місце, де вода торкається колеса»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ujë «тс.» | албанська |
| вада́ | білоруська |
| вода́ | болгарська |
| woda | верхньолужицька |
| get «річка» | вірменська |
| watō | готська |
| ὕδωρ (род. в. ὕδατος) | грецька |
| waӡӡar | давньоверхньонімецька |
| udakám «вода» | давньоіндійська |
| вода | давньоруська |
| *uēd- | індоєвропейська |
| unda «хвиля» (носовий n в латинському і литовському словах вторинного походження) | латинська |
| vanduõ «вода» (род. в. одн. vandeñs) | литовська |
| woda | нижньолужицька |
| woda | польська |
| voda | праслов’янська |
| вода́ | російська |
| вòда | сербохорватська |
| voda | словацька |
| vóda | словенська |
| βέδυ | фрігійська |
| wātār «тс.» | хетська |
| voda | чеська |
| unduo | ? |
| *uod- | ? |
| *ud- «вода, мокрота» | ? |
| вода | ? |
бру́я «швидка течія в річці; бистрина; протяг»
не цілком ясне;
очевидно, споріднене з лит. briáutis «продиратися, пробиватися», гр. βρύειν «текти струменем; виливати; вирувати», гот. brunna, двн. brunno «джерело, колодязь», нвн. [brunzen, prünzen, бав. brunnlen, швейц.-нім. brunneln] «мочитися», лат. defrutum «виноградне сусло; сидр; виноградний сік, сироп», двн. brinwan «варити; шипіти», ірл. bruith «кипіння; куховарство»;
є спроби пов’язати також з гр. φρέαρ «колодязь», гомер. φρήατα «джерело», φρείατα «тс.» (‹*φρήFατα, φρήFαρ), вірм. ałbiwr, ałbewr «джерело» (Bern. І 88–89) або з р. бры́згать, укр. бри́зкати (Osten-Sacken IF 23, 379);
українські форми з бро- могли з’явитись під впливом дієслова бро́їти;
р. [бруя́] «струмінь, течія», [(вода) бруи́т] «сильнострумує», бр. [бру́іць] «мочитися», бруі́ца «струмувати», [бруй] «той, хто мочиться під час сну», [брулі] мн. «сеча», п. [bruić] «мочитися під себе», [bruj, brul, brulka] (з бр.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
броя́ка
«сильна течія води»
броя́ки́
«пороги на річці»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| бру́іць «мочитися» | білоруська |
| ałbiwr | вірменська |
| φρήατα «джерело» | гомерівське |
| brunna | готська |
| βρύειν «текти струменем; виливати; вирувати» | грецька |
| φρέαρ «колодязь» | грецька |
| brunno «джерело, колодязь» | давньоверхньонімецька |
| brinwan «варити; шипіти» | давньоверхньонімецька |
| bruith «кипіння; куховарство» | ірландська |
| defrutum «виноградне сусло; сидр; виноградний сік, сироп» | латинська |
| briáutis «продиратися, пробиватися» | литовська |
| brunzen, prünzen, бав. brunnlen, швейц.-нім. brunneln «мочитися» | нововерхньонімецька |
| bruić «мочитися під себе» | польська |
| бруя́ «струмінь, течія» | російська |
| бри́зкати | українська |
| вода «сильнострумує» () | українська |
| бруі́ца «струмувати» | українська |
| бруй «той, хто мочиться під час сну» | українська |
| брулі «сеча» | українська |
| bruj (з бр.) | українська |
| brul (з бр.) | українська |
| brulka (з бр.) | українська |
| φρείατα «тс.» (‹*φρήFατα, φρήFαρ) | ? |
| ałbewr «джерело» | ? |
| бры́згать | ? |
| бро- | ? |
| бро́їти | ? |
варво́дити «здіймати метушню, створювати безладдя, плутанину»
не зовсім ясні утворення, можливо, пов’язані з [гарве́да] «сварка», яке могло зазнати впливу слова вари́вода «вередлива людина, що змучує інших своїми причіпками», яке складається з основ дієслова вари́ти та іменника вода́;
Фонетичні та словотвірні варіанти
варвідня́
«розгардіяш, сум’яття»
варві́дува́ти
«шуміти, робити розгардіяш Ж, Я; ревіти Ж; стріляти ЕЗб 26»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гарве́да «сварка» | ? |
| вари́вода «вередлива людина, що змучує інших своїми причіпками» | ? |
| вари́ти | ? |
| вода́ | ? |
ватерпа́с
запозичення з голландської мови;
гол. waterpas утворено з основ іменника water «вода», спорідненого з англ. water, нвн. Wasser «тс.», укр. вода́, і дієслова passen «приміряти», що, як і нім. passen «тс.», через фр. passer «проходити» зводиться до лат. passus «крок, хода»;
р. ватерпа́с, бр. ватэрпа́с;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| water | англійська |
| ватэрпа́с | білоруська |
| waterpas утворено з основ іменника water «вода» | голландська |
| passus «крок, хода» | латинська |
| passen «тс.» | німецька |
| Wasser «тс.» | нововерхньонімецька |
| ватерпа́с | російська |
| вода́ | українська |
| passer «проходити» | французька |
| passen «приміряти» | ? |
верхово́дка «найближчий до поверхні шар підземної води» (геол.)
складне слово, утворене з основ іменників верх і вода́ (в розумінні «вода, що знаходиться зверху»);
р. верхово́дка, бр. верхаво́дка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| верхаво́дка | білоруська |
| верхово́дка | російська |
| верх (в розумінні «вода, що знаходиться зверху») | ? |
| вода́ (в розумінні «вода, що знаходиться зверху») | ? |
ві́тка «їдкий осад від спаленого паперу, що використовується для лікування сухого лишая; сік пересмаженого конопляного сім’я, що використовується для лікування шолудів»
можливо, результат видозміни укр. *відка, похідного від вода́ і паралельного р. во́дка, п. wódka «горілка; лікувальна або технічна рідина»;
р. [ви́дка], п. [widka] – з української мови;
р. [ви́тка, (ви́дка)] «брудний і смердючий перший перегін горілки», п. [witka, widka] «продукт першої дистиляції»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| wódka «горілка; лікувальна або технічна рідина» | польська |
| widka | польська |
| witka «продукт першої дистиляції» | польська |
| widka «продукт першої дистиляції» | польська |
| во́дка | російська |
| ви́дка | російська |
| ви́тка «брудний і смердючий перший перегін горілки» (ви́дка)] | російська |
| *відка | українська |
| вода́ | ? |
водову́д «рибалка, Sterna L.» (орн.)
складне слово, утворене, очевидно, з основ іменника вода́ і дієслова ву́дити;
отже, означає «водяний птах, що вудить (рибу)»;
пор. іншу назву цього птаха риба́лка, а також р. рыболо́в, п. rybitw(a), rybołówka, [rybołówek, rybak] «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| rybitw(a) | польська |
| рыболо́в | російська |
| вода́ | ? |
| ву́дити | ? |
| означає «водяний птах, що вудить (рибу)» | ? |
| іншу | ? |
| rybołówka | ? |
| rybołówek «тс.» | ? |
| rybak «тс.» | ? |
Водолі́й «одне з сузір’їв Зодіака»
складне утворення з основ іменника вода́ і дієслова ли́ти;
вільний переклад наукового латинського терміна Aquarius (сузір’я Зодіака), букв. «водник»;
пор. суфіксальні форми п. Wodnik, ч. Vodnář, слц. Vodnár «Водолій», так само скальковані з латинського терміна;
р. болг. Водоле́й, бр. Вадале́й, п. рідк. Wodolej;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Вадале́й | білоруська |
| Водоле́й | болгарська |
| Wodnik | польська |
| Wodolej | польська |
| Водоле́й | російська |
| Vodnár «Водолій» | словацька |
| Vodnář | чеська |
| вода́ | ? |
| ли́ти | ? |
| суфіксальні | ? |
| Wodolej | ? |
водолю́б «жук Hydrophilus» (ент.)
складне утворення з основ іменника вода́ і дієслова люби́ти, калька наукового латинського терміна Hydrophilus, утвореного з основ грецьких слів ὕδωρ «вода» і φίλος «друг, любитель»;
р. водолю́б, бр. вадалю́б, ч. слц. vodomil, болг. водолю́бче, схв. водољу́пци (мн.) «тс.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вадалю́б | білоруська |
| водолю́бче | болгарська |
| водољу́пци «тс.» (мн.) | сербохорватська |
| vodomil | словацька |
| vodomil | чеська |
| вода́ | ? |
| люби́ти | ? |
| ὕδωρ «вода» | ? |
| φίλος «друг, любитель» | ? |
| водолю́б | ? |
водопе́риця «уруть, Myriophyllum L.» (бот.)
складне слово, утворене з основ іменників вода́ і перо́;
ця водяна й болотяна рослина названа так за пірчасто-роздільну форму свого листя;
р. [водопе́рица] «тс.», бр. вадапе́рыца «плавушник болотний, Hottonia palustris L.»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вадапе́рыца «плавушник болотний, Hottonia palustris L.» | білоруська |
| водопе́рица «тс.» | російська |
| вода́ | ? |
| перо́ | ? |
водо́рщі «водохрещі»
результат фонетичного скорочення форми водо́хрещі, утвореної з основ іменника вода́ і дієслова хрести́ти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
водорща́ний
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| водо́хрещі | ? |
| вода́ | ? |
| хрести́ти | ? |
водоспа́д
складне утворення з основ іменника вода і дієслова па́дати;
у слов’янських мовах це, можливо, калька нвн. Wasserfall, утвореного з основ іменника Wasser «вода» і дієслова fallen «падати»;
пор. також англ. waterfall, дангл. wæterӡefeall, букв. «вода-падання»;
р. болг. водопа́д, бр. вадаспа́д, п. wodospad, ч. слц. vodopád, вл. нл. wodopad, м. водопад, схв. вȍдопāд, слн. vodopàd;
Фонетичні та словотвірні варіанти
водопа́д
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| waterfall | англійська |
| вадаспа́д | білоруська |
| водопа́д | болгарська |
| wodopad | верхньолужицька |
| wæterӡefeall | давньоанглійська |
| водопад | македонська |
| wodopad | нижньолужицька |
| Wasserfall | нововерхньонімецька |
| wodospad | польська |
| водопа́д | російська |
| вȍдопāд | сербохорватська |
| vodopád | словацька |
| vodopàd | словенська |
| vodopád | чеська |
| вода | ? |
| па́дати | ? |
| Wasser «вода» | ? |
| fallen «падати» | ? |
| також | ? |
гаше́тка
запозичення з російської мови;
р. гаше́тка утворене від основи фр. gachette «спуск рушниці, заскочка замка», похідного від gâche «частина замка, куди входить замковий язичок дверей; паз, виріз, гніздо», можливо, пов’язаного з дієсловом cacher «ховати» (тут у первісному значенні «стискати»), яке зводиться до нар.-лат. *coacticare «давити, стискати», фреквентативної форми від лат. coactāre «змушувати», що є інтенсивом від cōgo (‹co+ago) «згущую; примушую», яке лежить в основі лат. coāgulum «фермент; кисляк», опосередковано пов’язаного з укр. ґляґ;
звукова форма gâche викликана, очевидно, впливом з боку дієслова gâcher «розчиняти (в рідині)», що походить від франк. *waskan «мити, розчиняти в (рідині)», спорідненого з нвн. waschen «мити», псл. voda, укр. вода́;
бр. гашэ́тка;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гашэ́тка | білоруська |
| coactāre «змушувати» | латинська |
| coāgulum «фермент; кисляк» | латинська |
| *coacticare «давити, стискати» | народнолатинська |
| waschen «мити» | нововерхньонімецька |
| voda | праслов’янська |
| гаше́тка | російська |
| ґляґ | українська |
| вода́ | українська |
| *waskan «мити, розчиняти в (рідині)» | франкська |
| gachette «спуск рушниці, заскочка замка» | французька |
| gâche «частина замка, куди входить замковий язичок дверей; паз, виріз, гніздо» | ? |
| cacher «ховати» (тут у первісному значенні «стискати») | ? |
| gâcher «розчиняти (в рідині)» | ? |
гідро- (перший компонент складних утворень тип у гідроавіа́ція, гідробу́р, гідрову́зол, гідроелектроста́нція, гідроене́ргія, гідроліта́к, гідрольодорі́з, гідромашинобудува́ння, гідромоде́ль, гідронами́в, гідроспору́да, гідроста́нція, гідроша́хта)
результат виділення з запозичених складних слів грецького походження типу гідрогра́фія (нгр. ὑδρογραφία), в яких перший компонент ὑδρο- «водо-» зводиться до основи іменника ὕδωρ «вода», спорідненого з псл. voda, укр. вода́, і сполучного голосного о;
р. гидро-, бр. гідра-, гідро́-, п. ч. слц. вл. hydro-, болг. м. схв. хидро-, слн. hidro-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гідра- | білоруська |
| хидро- | болгарська |
| hydro- | верхньолужицька |
| хидро- | македонська |
| hydro- | польська |
| voda | праслов’янська |
| гидро- | російська |
| хидро- | сербохорватська |
| hydro- | словацька |
| hidro- | словенська |
| вода́ | українська |
| гідро́- | українська |
| hydro- | чеська |
| гідрогра́фія (нгр. ὑδρογραφία) | ? |
| ὑδρο- «водо-» | ? |
| ὕδωρ «вода» | ? |
гнилові́д «болото, поросле травою і лісом»
складне слово, утворене з основ прикметника гнили́й і іменника вода́;
форму [гнилові́д] слід розглядати як виниклу з субстантивованої форми колишнього нечленного прикметника гниловодъ «гниловодий», уживаного спочатку в складених виразах типу лъсъ-гниловодъ, лугъ-гниловодъ (тобто «з гнилою водою, на болоті»), які згодом зазнали скорочення;
Фонетичні та словотвірні варіанти
гнилово́ди
«болота, що не замерзають»
(мн.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| гнили́й | ? |
| вода́ | ? |
| гнилові́д «гниловодий» | ? |
| лъсъ-гниловодъ | ? |
| лугъ-гниловодъ (тобто «з гнилою водою, на болоті») | ? |
куперва́с «купорос»
запозичення з польської мови;
п. koperwas «тс.» походить від свн. kupfer-waʒʒer «тс.» (букв. «мідна вода»), утвореного з свн. kupfer (‹двн. kupfar) «мідь», яке походить від лат. cuprum «тс.», що виникло на основі гр. Κύπρος «Кіпр», назви острова, багатого на мідь, і свн. waʒʒer (‹ двн. waʒʒar) «вода», спорідненого з гот. wāto, а також з гр. ὕδωρ, псл. voda, укр. вода́;
бр. купарва́с «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
коперва́с
кукурва́с
кукурга́з
купорва́с
купырвасъ
«тс.»
(1579 р.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| купарва́с «тс.» | білоруська |
| wāto | готська |
| Κύπρος «Кіпр» | грецька |
| ὕδωρ | грецька |
| cuprum «тс.» | латинська |
| koperwas «тс.» | польська |
| voda | праслов’янська |
| kupfer-waʒʒer «тс.» (букв. «мідна вода») | середньоверхньнімецька |
| kupfer «мідь» (‹двн. kupfar) | середньоверхньнімецька |
| waʒʒer «вода» (‹ двн. waʒʒar) | середньоверхньнімецька |
| вода́ | українська |
о́від «ґедзь, Hypoderma bovis L.» (ент.)
результат видозміни первісної форми [о́вад], псл. ovadъ, в умовах акаючих говорів (як прояв гіперизму) або через зближення з іменником вода́;
р. о́вод, др. оводъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
го́вот
о́вод
о́водень
«тс.»
оводня́
(зб.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| оводъ | давньоруська |
| ovadъ | праслов’янська |
| о́вод | російська |
| о́вад | ? |
| вода́ | ? |
ондуля́ція «завивка, укладка волосся»
запозичення з польської мови;
п. ondulacja «завивка», як і ч. ondulace, слц. ondulácia, вл. ondulacija, болг. ондула́тор, м. схв. ондула́циjа «завивка», слн. ondulácija «тс.», походить від фр. ondulation «хвилювання води», що зводиться до пізньолат. undula, зменш. від лат. unda «хвиля», спорідненого з псл. voda, укр. вода́;
р. ондуля́тор (тех.), бр. [андуля́цыя] «завивка», андуля́тар (тех.);
Фонетичні та словотвірні варіанти
ондуля́тор
(тех.)
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| андуля́цыя «завивка» | білоруська |
| ондула́тор | болгарська |
| ondulacija | верхньолужицька |
| unda «хвиля» | латинська |
| ондула́циjа «завивка» | македонська |
| undula | пізньолатинська |
| ondulacja «завивка» | польська |
| voda | праслов’янська |
| ондуля́тор (тех.) | російська |
| ондула́циjа «завивка» | сербохорватська |
| ondulácia | словацька |
| ondulácija «тс.» | словенська |
| вода́ | українська |
| андуля́тар (тех.) | українська |
| ondulation «хвилювання води» | французька |
| ondulace | чеська |
| від | ? |
синьово́д «рибалочка голубий, Alcedo atthis L.» (орн.)
складне утворення з основ прикметника си́ній та іменника вода́;
назва зумовлена тим, що, залишаючись узимку на річках, ці пташки збираються біля ополонок, де виловлюють рибу;
на формування назви могло вплинути і яскраво-синє забарвлення птаха (пор. слц. modró rybárik «тс.», букв. «синій рибалочка»);
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| си́ній | українська |
| вода́ | українська |
пали́вода «відчайдушна людина, що нікого і нічого не боїться і ні перед чим не зупиняється»
складне слово, утворене з основ дієслова пали́ти та іменника вода́;
спочатку, очевидно, мало значення «брехун, хвастун, що видає за правду неймовірні речі»;
п. paliwоda «брехун, хвастун»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
паліво́дник
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| paliwоda «брехун, хвастун» | польська |
| пали́ти | українська |
| вода́ | українська |
по́відник «уліт, коловодник, Tringa L.; травник, Tringa totanus L. (Totanus)» (орн.)
похідне утворення від вода́;
назва зумовлена тим, що ці птахи відшукують поживу (комах та їх личинки) у воді і на вогких місцях (Воїнств.–Кіст. 74; Страутман 36; Птицы СССР 255–258);
пор. інші назви цих птахів: [колово́дник, коловоди́ця, болоте́нник] ВеНЗн, нім. Wasserläufer «тс.», букв. «водяний бігун, бігун по воді»;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| Wasserläufer «тс.» | німецька |
| вода́ | українська |
полові́ддя «повінь»
складне утворення з основ слів *полий (псл. polъ) «розлитий, широкий, відкритий» (пор. р. полые воды), можливо, спорідненого з хет. palḫi- «широкий», і вода;
повністю може бути зіставлене з лат. palūs (‹ *pal-ūd-s) «болото, стояча вода»;
сюди ж слід віднести укр. заполони́ти «заповнити», розполони́тися «розлитися», [сполони́ти] «заповнити; полити», цсл. располѣти сѧ «розлитися»;
р. полово́дье, [во́допо́ль] «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
поли́вода
«тс.»
по́ловідь
полово́дє
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| palūs «болото, стояча вода» (‹ *pal-ūd-s) | латинська |
| polъ | праслов’янська |
| полово́дье | російська |
| во́допо́ль «тс.» | російська |
| *полий «розлитий, широкий, відкритий» (псл. polъ)(пор. р. полые воды) | українська |
| вода | українська |
| заполони́ти «заповнити» | українська |
| розполони́тися «розлитися» | українська |
| сполони́ти «заповнити; полити» | українська |
| palḫi- «широкий» | хетська |
| располѣти сѧ «розлитися» | церковнослов’янська |
унди́на «дух води в образі красивої дівчини у середньовічних повір’ях; русалка»
запозичення з французької мови;
фр. ondine «водяна німфа» утворене поетом П’єром де Ронсаром (1524–1585) від нлат. undina, що є похідним (його створення приписується Парацельсу) від лат. unda «хвиля», спорідненого з дінд. undáti, unatti «струмує, ллється, зволожує», udán-, udakám «вода», гр. ὕδωρ, гот. watō, дангл. wæter «вода», псл. voda, укр. вода́;
р. болг. унди́на, бр. ундзі́на, п. ondyna, undyna, ч. слц. undina, схв. Ундина, слн. undína;
Фонетичні та словотвірні варіанти
онди́на
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ундзі́на | білоруська |
| унди́на | болгарська |
| watō | готська |
| wæter «вода» | давньоанглійська |
| undáti | давньоіндійська |
| unatti «струмує, ллється, зволожує» | давньоіндійська |
| udakám «вода» | давньоіндійська |
| unda «хвиля» | латинська |
| undina | новолатинська |
| ondyna | польська |
| undyna | польська |
| voda | праслов’янська |
| унди́на | російська |
| Ундина | сербохорватська |
| undina | словацька |
| undína | словенська |
| вода | українська |
| ondine «водяна німфа» (1524--1585) | французька |
| undina | чеська |
| ὕδωρ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України