ВОГНІ — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
вого́нь
іє. *ognis/ egnis «тс.»;
споріднене з лит. ugnìs «вогонь», [ùgnis], лтс. uguns, дінд. agníḥ, хет. agniš, лат. ignis «тс.»;
псл. *ogn(j)ь;
р. ого́нь, бр. аго́нь, др. огнь, п. ogień, ч. слц. oheň, вл. woheń, нл. wogeń, полаб. viďėn, болг. о́гън, м. оган, схв. òгањ, слн. ógenj, стсл. огнь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
óгник
«мандрівний вогонь»
вогне́вай
вогневи́ця
«гарячка»
вогне́нний
во́гник
вогни́стий
во́гни́сько
во́гнище
вогні́вка
(ент.)(вид метелика-шкідника)
вогні́ти
вогнюва́тий
«палкий»
вогня́ний
вогня́ниця
(вид грибів)
вогня́стий
звогни́тися
«почервоніти, як вогонь»
огне́вий
огневи́ця
«тс.»
огне́нний
о́гний
«вогняний»
огни́на
«іскра»
огни́стий
огни́ця
«жучок Руrосhrоа»
(ент.)
о́гнище
огня́вий
огня́к
«червоноголовий сорокопуд, Lanius ruficeps»
(орн.)
огняне́ць
«демон, дух вогню»
огня́ний
огняни́к
«тс.»
огня́нка
«тс.»
огня́стий
ого́нь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| аго́нь | білоруська |
| о́гън | болгарська |
| woheń | верхньолужицька |
| agníḥ | давньоіндійська |
| огнь | давньоруська |
| ignis «тс.» | латинська |
| uguns | латиська |
| ugnìs «вогонь» | литовська |
| оган | македонська |
| wogeń | нижньолужицька |
| viďėn | полабська |
| ogień | польська |
| *ogn(j)ь | праслов’янська |
| ого́нь | російська |
| òгањ | сербохорватська |
| oheň | словацька |
| ógenj | словенська |
| огнь | старослов’янська |
| agniš | хетська |
| oheň | чеська |
| *ognis/ egnis «тс.» | ? |
| ùgnis | ? |
во́гник «смолянка, віскарія, Viscaria vulgaris Roehl. (Lychnis viscaria L.); меландрій червоний, Melandrium rubrum Garcke (Lychnis dioicia L. v. rubrum Weig.) Mak» (бот.)
похідне утворення від вого́нь;
назви зумовлені, очевидно, червоним забарвленням квіток віскарії і меландрію червоного;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огник
«тс. Ж, Mak; меландрій білий, Melandrium album (Mill.) Garcke Mak»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вого́нь | ? |
вогничок «курячі очка, Апаgallis arvensis L.» (бот.)
пор. слц. [iskrička], схв. [црљена вида], слн. [črvivka, črvivnek, črvivnik, črvičnik], вл. [čerwjeny myšonc, čerwjowe zele] «тс.»;
назва зумовлена червоним кольором квіток рослини;
похідне утворення від вого́нь;
Фонетичні та словотвірні варіанти
о́гничок
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| čerwjeny myšonc, čerwjowe zele «тс.» | верхньолужицька |
| црљена вида | сербохорватська |
| iskrička | словацька |
| črvivka | словенська |
| črvivnek | словенська |
| črvivnik | словенська |
| črvičnik | словенська |
| iskrička | ? |
| вого́нь | ? |
ву́гіль
допускається зв’язок (Фасмер IV 146; БЕР І 201) з вогонь (*ogъnь);
іє. *ongl-jo-s;
споріднене з лит. anglìs «вугілля», лтс. ùogle, прус. anglis, перс. angišt, дінд. áṅgāraḥ «тс.»;
псл. *ǫglь;
р. у́голь, бр. ву́галь, др. угъль, п. węgiel, ч. uhel, слц. uhlie, uhol’, вл. wuhel, нл. [wugel], hugel, полаб. vǫďėl, болг. въ́гъл, м. јаглен, схв. угаљ, слн. vogál, стсл. жгъль;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вуга́лля
вуге́льник
«випалювач вугілля»
ву́гі́лля
ву́гі́льний
ву́гі́льник
ву́гільщик
вуглеце́вий
вугле́ць
ву́глик
вугли́на
ву́глиско
«місце для вугілля»
вугли́стий
вуглови́й
«вугільний»
ву́гля
вугля́к
вугляни́й
вугля́р
вугля́рка
«дружина вугільника; [місце, де випалюють вугілля]»
вугля́рня
вугля́рство
вуглярчу́к
вуголи́на
«обгоріла, обвугліла балка»
зву́глювати
обву́глювати
уга́лля
угіле́ць
у́гі́лля
у́гіль
угли́на
угли́стий
угля́рство
уго́ллє
у́голь
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| ву́галь | білоруська |
| въ́гъл | болгарська |
| wuhel | верхньолужицька |
| áṅgāraḥ «тс.» | давньоіндійська |
| угъль | давньоруська |
| *ongl-jo-s | індоєвропейська |
| ùogle | латиська |
| anglìs «вугілля» | литовська |
| јаглен | македонська |
| wugel | нижньолужицька |
| hugel | нижньолужицька |
| angišt | перська |
| vǫďėl | полабська |
| węgiel | польська |
| *ǫglь | праслов’янська |
| anglis | прусська |
| у́голь | російська |
| угаљ | сербохорватська |
| uhlie | словацька |
| uhol' | словацька |
| vogál | словенська |
| жгъль | старослов’янська |
| uhel | чеська |
| вогонь (*ogъnь) | ? |
огни́во «сталева пластинка в замку кремінної рушниці, об яку вдаряється кремінь; [кожна з чотирьох горизонтальних жердин, що становлять основу даху; кільце; частина ланцюга Ж, ВеНЗн; велике око між сіткою і канатом Берл; частина токарного верстата]»
загальноприйнятої етимології не має;
пов’язується (Brückner 375; Machek ESJČ 410) з вого́нь з припущенням, що від початкового значення «кресало» розвинулося значення «кільце ланцюга» за схожістю форми предметів, далі «ланцюг» й інші значення;
виводиться також (Bern. I 366; Варбот 144; Sl. Wortst. 150) від псл. ogъnǫti «обігнути» як назва зігнутого предмета;
р. огни́во «шматок каменя або сталі для висікання вогню з кременя; [крутий вигин у ребрі судна; поперечина на стовпах; лікоть пташиного крила]», бр. [во́гніва] «кресало», др. огниво «частина рукояті меча або шаблі», п. ogniwo «кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, ряд», ч. ohnivo «кресало; [частина ланцюга]», слц. ohnivo «частина ланцюга», болг. огни́во «огниво у кресала», [огни́ло] «тс.», м. огнило «кресало», схв. о̀гњило «огниво»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огни́ва
«нитка, якою прикріплюються верхня і нижня частини полотна сітки»
огни́вина
«балка даху оборогу»
о́гни́во
«кресало»
(заст., діал.)
огни́вце
«частина ткацького верстата»
огни́ло
«відстань на верхах чи сподах між двома точками, в яких полотно сітки прикріплюється огнивою»
о́гніло
«кресало»
угни́ло
«велике око між сіткою і верхами чи сподами»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| во́гніва «кресало» | білоруська |
| огни́во «огниво у кресала» | болгарська |
| огниво «частина рукояті меча або шаблі» | давньоруська |
| огнило «кресало» | македонська |
| ogniwo «кресало; ланка, кільце; вузол; пасмо, ряд» | польська |
| ogъnǫti «обігнути» | праслов’янська |
| огни́во «шматок каменя або сталі для висікання вогню з кременя; [крутий вигин у ребрі судна; поперечина на стовпах; лікоть пташиного крила]» | російська |
| о̀гњило «огниво» | сербохорватська |
| ohnivo «частина ланцюга» | словацька |
| огни́ло «тс.» | українська |
| ohnivo «кресало; [частина ланцюга]» | чеська |
| вого́нь | ? |
| значення «кресало» | ? |
| значення «кільце ланцюга» | ? |
| далі «ланцюг» | ? |
огник «відкасник звичайний, Carlina vulgaris L.; юринея волошковидна, Jurinea cyanoides (L.) Rchb.» (бот.)
пов’язане з вого́нь;
назва зумовлена тим, що в народній медицині ці рослини використовуються для лікування пухирчастого висипу на тілі, який зветься огником (вогником);
Фонетичні та словотвірні варіанти
вогник
«відкасник»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вого́нь | ? |
огня́к «сорокопуд сірий, Lanius excubitor L.» (орн.)
очевидно, пов’язане з вого́нь;
назва зумовлена тим, що деякі види сорокопуда (червоноголовий сорокопуд, Lanius senator L.) мають рудувато-червоний відтінок забарвлення голови й шиї;
Фонетичні та словотвірні варіанти
огняни́к
«Lanius ruficeps»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| вого́нь | ? |
юг «південь; південний вітер»
псл. jugъ, juga, jugo «південний теплий вітер» (‹ «м’який, -а, -е») ‹ іє. *i̯оu̯-/i̯ou̯ǝ- «мішати, місити, м’яти»;
споріднене з дінд. yáuti «змішує», лтс. jáut, лит. jaukùs «лагідний, м’який, приємний»;
менш переконливі інші зближення: з гр. αὐγή «блиск», алб. agume «ранкова зоря, ранок» (Фасмер IV 526; Черных II 458; Sławski I 598–599; Machek ESJČ 226), з лит. áugti «рости», лат. augeō «збільшую, росту» (Brückner 210; Bern. I 458), з вого́нь (Ильинский РФВ 74, 132), з гр. ὑγρóς «вологий» (Schrader Reallexikon I 501, II 659), з дінд. yóga- «запрягання, поєднання» (ідеться про поєднання обох половин сонячної дороги – Bоudouin de Courtenay IF 21, Anzeiger 132);
р. юг «південь; [південний вітер]», [юга́] «імла, марево», др. югъ «південь», угъ «південь; південні країни; південний вітер; повітря; волога», п. [jug] «відлига», ч. jih «південь; південний вітер», ст. juh «південь; танення», слц. вл. juh «південь; південний вітер», нл. jug «південь», болг. юг «південь; [теплий південний вітер]», м. jуг «південь; південний вітер; відлига», jуговина «південний вітер; відлига», схв. jу̏г «південь; південно-східний вітер, сироко», слн. jùg «південь; теплий вітер», jugo-vína «відлига», стсл. югъ «південний вітер; південь»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
юга́
«південний теплий сухий вітер Бі; теплий вітер Нед; туман, імла, марево Бі, Г; пошесть, зараза Бі; мокра погода, сльота ЛЧерк; снігова буря, завірюха, хурделиця; сніг, що переноситься низовим вітром»
югіве́ць
«мешканець півдня Нед; українець, червонорус Пі»
югівщани́н
«мешканець півдня»
югове́ць
«тс.»
юговий
«південний; спечний, гарячий»
южа́к
«тс.»
южовий
«тс.»
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| agume «ранкова зоря, ранок» | албанська |
| юг «південь; [теплий південний вітер]» | болгарська |
| juh «південь; південний вітер» | верхньолужицька |
| αὐγή «блиск» | грецька |
| ὑγρóς «вологий» | грецька |
| yáuti «змішує» | давньоіндійська |
| yóga- «запрягання, поєднання» (ідеться про поєднання обох половин сонячної дороги -- Bоudouin de Courtenay IF 21, Anzeiger 132) | давньоіндійська |
| югъ «південь» | давньоруська |
| *i̯оu̯-/i̯ou̯ǝ- «мішати, місити, м’яти» | індоєвропейська |
| augeō «збільшую, росту» | латинська |
| jáut | латиська |
| jaukùs «лагідний, м’який, приємний» | литовська |
| áugti «рости» | литовська |
| jуг «південь; південний вітер; відлига» | македонська |
| jug «південь» | нижньолужицька |
| jug «відлига» | польська |
| jugъ | праслов’янська |
| юг «південь; [південний вітер]» | російська |
| г «південь; південно-східний вітер, сироко» | сербохорватська |
| juh «південь; південний вітер» | словацька |
| jùg «південь; теплий вітер»«відлига» | словенська |
| jugo-vína «південь; теплий вітер»«відлига» | словенська |
| югъ «південний вітер; південь» | старослов’янська |
| юга́ «імла, марево» | українська |
| угъ «південь; південні країни; південний вітер; повітря; волога» | українська |
| jуговина «південний вітер; відлига» | українська |
| jih «південь; південний вітер» | чеська |
| juga | ? |
| jugo «південний теплий вітер» (‹ «м’який, -а, -е») | ? |
| вого́нь | ? |
| juh «південь; танення» | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України