ВО — ЕТИМОЛОГІЯ

восьтильо́зний

складне слово, утворене з вказівної частки вось «ось», яка складається з займенникових елементів во і сь з вказівною семантикою, та кількісного прислівника тіль (можливо, в польській формі tyle) «стільки» за допомогою суфікса -озн- з властивою йому вказівкою на збільшену ознаку предмета чи явища;
Фонетичні та словотвірні варіанти

восьтильо́стий «отакий дуже великий»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вось «ось» ?
во ?
сь ?
тіль «стільки» (можливо, в польській формі tyle) ?
озн- ?

дзі́ворон «сиворакша, сивоворонка, Coracias garrulus L.» (орн.)

результат гаплології та деетимологізації назви *сиво(во)рон(ка) або *сизоворон(ка), що є складними словами;
результат гаплології та деетимологізації назви *сиво(во)рон(ка) або *сизоворон(ка), що є складними словами;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сизоворо́нка російська
сиво ?
во ?
рон ?
ка ?
або ?
сизоворон ?
ка ?

о (вигук, вказівна частка)

псл. о, очевидно, тотожне із займенниковим елементом, збереженим у сполучниках ože, укр. [ож] «що», оli, др. оли «аж», укр. [оби];
зіставляється з вигуками гр. ὠ, ὤ, лат. ō, ōh, дінд. ā, дірл. ā, а, гот. ō, двн. ôwê, свн. ô, нвн. oh, лит. õ, які виявляють відсутню в слов’янських мовах довготу;
пор. більш відповідні до слов’янської звукової форми лит. à «ах», лтс. а (оклична частка), гр. ὄ (вигук);
р. др. болг. м. о, бр. а, о, п. слц. вл. нл. слн. о, ч. ó, о, схв. о̑ (вигук), о̏ (частка), стсл. о, w;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во «ось»
о- (вказівна частка)
Етимологічні відповідники

Слово Мова
а білоруська
о болгарська
о верхньолужицька
ō готська
грецька
(вигук) грецька
ôwê давньоверхньонімецька
ā давньоіндійська
ā давньоірландська
оли «аж» давньоруська
о давньоруська
ō латинська
а (оклична частка) латиська
õ литовська
à «ах» литовська
о македонська
о нижньолужицька
oh нововерхньонімецька
о польська
о праслов’янська
о російська
о̑ (вигук) сербохорватська
ô середньоверхньнімецька
о словацька
о словенська
о старослов’янська
w старослов’янська
ож «що» українська
оби українська
о українська
о українська
о̏ (частка) українська
ó чеська
?
ōh ?
більш ?

ось (вказівна, підсилювальна частка)

результат злиття частки о і займенника се «це», який зазнав редукції;
р. [восе], бр. вось, др. восе, во се;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ос «тс.»
ось-ось
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вось білоруська
восе давньоруська
восе російська
во українська
о і займенника се «це» ?

сице́вий «такий, подібний»

очевидно, запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. сиць «такий», сице «так», споріднене із слн. sicè (sicèr) «зрештою, в інакшому разі, правда», ч. sice (sic) «правда, зрештою», ст. sicí «цей», sice «так», слц. síce «зрештою», зводиться разом з ними до псл. *siko-, утвореного із займенникових основ sь «цей» і ko(kъ) «хто, який»;
р. заст. си́це «так», сицево́й «такий», др. сице «так», сиции «такий», сицевыи «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

во «такъ, ово» (1627)
си́це
Етимологічні відповідники

Слово Мова
сице «так» давньоруська
сиции «такий» давньоруська
сицевыи «тс.» давньоруська
*siko- праслов’янська
«цей» праслов’янська
ko(kъ) «хто, який» праслов’янська
си́це «так» російська
сицево́й «такий» російська
síce «зрештою» словацька
sicè «зрештою, в інакшому разі, правда» (sicèr) словенська
sicèr словенська
сиць «такий» старослов’янська
сице «так» старослов’янська
sice «правда, зрештою» (sic) чеська
sicí «цей» чеська
sice «так» чеська
sic чеська

у (прийменник з місц. і зн. в.)

псл. vъ;
результат фонетичної видозміни прийменника псл. *vъn (‹*ъn ‹ іє. *on), у якому початкове v- протетичного походження;
споріднене з прус. еn «в», лтс. ìе- «тс.», лит. į˜, іñ(g) «тс.», гр. ἐν, ἐνί, [ἰν], лат. en, in, ірл. in, гот. in, нвн. in;
стсл. въ зі зн. в. пов’язувалося з іє. *up-, *ub- (Meillet IF Anz. 21, 85, Études 160);
р. в, в-, во, во-, вн-, бр. у, ў, ва-, ува-, др. въ, въ(н)-, п. w, we, w(n)-, ч. v, ve, v(n)-, слц. v, vo, вл. w, we, wo, wó, нл. w, we, wo, wa, болг. в, във, у, ув, м. в, во, у, схв. у, ва-, слн. v, стсл. въ, въ(н)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти

в
в-
вві-
ув
ув-
уві
уві-
уво (префікс)
уво-
Етимологічні відповідники

Слово Мова
у білоруська
ў білоруська
ва- білоруська
ува- білоруська
в болгарська
във болгарська
у болгарська
ув болгарська
w верхньолужицька
we верхньолужицька
wo верхньолужицька
верхньолужицька
in готська
ἐν грецька
ἐνί грецька
ἰν грецька
въ давньоруська
въ(н)- (н)- давньоруська
*on індоєвропейська
*up- індоєвропейська
*ub- індоєвропейська
in ірландська
en латинська
in латинська
ìе- «тс.» латиська
į˜ литовська
іñ(g) «тс.» литовська
в македонська
во македонська
у македонська
w нижньолужицька
we нижньолужицька
wo нижньолужицька
wa нижньолужицька
in нововерхньонімецька
w польська
we польська
w(n)- польська
праслов’янська
*vъn (‹*ъn ‹ іє. *on) праслов’янська
еn «в» прусська
в російська
в- російська
во російська
во- російська
вн- російська
у сербохорватська
ва- сербохорватська
v словацька
vo словацька
v словенська
въ старослов’янська
въ старослов’янська
въ(н)- старослов’янська
v чеська
ve чеська
v(n)- чеська
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України