ВО — ЕТИМОЛОГІЯ
ЗМІСТ
восьтильо́зний
складне слово, утворене з вказівної частки вось «ось», яка складається з займенникових елементів во і сь з вказівною семантикою, та кількісного прислівника тіль (можливо, в польській формі tyle) «стільки» за допомогою суфікса -озн- з властивою йому вказівкою на збільшену ознаку предмета чи явища;
Фонетичні та словотвірні варіанти
восьтильо́стий
«отакий дуже великий»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вось «ось» | ? |
во | ? |
сь | ? |
тіль «стільки» (можливо, в польській формі tyle) | ? |
озн- | ? |
дзі́ворон «сиворакша, сивоворонка, Coracias garrulus L.» (орн.)
результат гаплології та деетимологізації назви *сиво(во)рон(ка) або *сизоворон(ка), що є складними словами;
результат гаплології та деетимологізації назви *сиво(во)рон(ка) або *сизоворон(ка), що є складними словами;
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сизоворо́нка | російська |
сиво | ? |
во | ? |
рон | ? |
ка | ? |
або | ? |
сизоворон | ? |
ка | ? |
о (вигук, вказівна частка)
псл. о, очевидно, тотожне із займенниковим елементом, збереженим у сполучниках ože, укр. [ож] «що», оli, др. оли «аж», укр. [оби];
зіставляється з вигуками гр. ὠ, ὤ, лат. ō, ōh, дінд. ā, дірл. ā, а, гот. ō, двн. ôwê, свн. ô, нвн. oh, лит. õ, які виявляють відсутню в слов’янських мовах довготу;
пор. більш відповідні до слов’янської звукової форми лит. à «ах», лтс. а (оклична частка), гр. ὄ (вигук);
р. др. болг. м. о, бр. а, о, п. слц. вл. нл. слн. о, ч. ó, о, схв. о̑ (вигук), о̏ (частка), стсл. о, w;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во
«ось»
о-
(вказівна частка)
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
а | білоруська |
о | болгарська |
о | верхньолужицька |
ō | готська |
ὠ | грецька |
ὄ (вигук) | грецька |
ôwê | давньоверхньонімецька |
ā | давньоіндійська |
ā | давньоірландська |
оли «аж» | давньоруська |
о | давньоруська |
ō | латинська |
а (оклична частка) | латиська |
õ | литовська |
à «ах» | литовська |
о | македонська |
о | нижньолужицька |
oh | нововерхньонімецька |
о | польська |
о | праслов’янська |
о | російська |
о̑ (вигук) | сербохорватська |
ô | середньоверхньнімецька |
о | словацька |
о | словенська |
о | старослов’янська |
w | старослов’янська |
ож «що» | українська |
оби | українська |
о | українська |
о | українська |
о̏ (частка) | українська |
ó | чеська |
ὤ | ? |
ōh | ? |
більш | ? |
ось (вказівна, підсилювальна частка)
результат злиття частки о і займенника се «це», який зазнав редукції;
р. [восе], бр. вось, др. восе, во се;
Фонетичні та словотвірні варіанти
ос
«тс.»
ось-ось
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
вось | білоруська |
восе | давньоруська |
восе | російська |
во | українська |
о і займенника се «це» | ? |
сице́вий «такий, подібний»
очевидно, запозичення зі старослов’янської мови;
стсл. сиць «такий», сице «так», споріднене із слн. sicè (sicèr) «зрештою, в інакшому разі, правда», ч. sice (sic) «правда, зрештою», ст. sicí «цей», sice «так», слц. síce «зрештою», зводиться разом з ними до псл. *siko-, утвореного із займенникових основ sь «цей» і ko(kъ) «хто, який»;
р. заст. си́це «так», сицево́й «такий», др. сице «так», сиции «такий», сицевыи «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти
во
«такъ, ово»
(1627)
си́це
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
сице «так» | давньоруська |
сиции «такий» | давньоруська |
сицевыи «тс.» | давньоруська |
*siko- | праслов’янська |
sь «цей» | праслов’янська |
ko(kъ) «хто, який» | праслов’янська |
си́це «так» | російська |
сицево́й «такий» | російська |
síce «зрештою» | словацька |
sicè «зрештою, в інакшому разі, правда» (sicèr) | словенська |
sicèr | словенська |
сиць «такий» | старослов’янська |
сице «так» | старослов’янська |
sice «правда, зрештою» (sic) | чеська |
sicí «цей» | чеська |
sice «так» | чеська |
sic | чеська |
у (прийменник з місц. і зн. в.)
псл. vъ;
результат фонетичної видозміни прийменника псл. *vъn (‹*ъn ‹ іє. *on), у якому початкове v- протетичного походження;
споріднене з прус. еn «в», лтс. ìе- «тс.», лит. į˜, іñ(g) «тс.», гр. ἐν, ἐνί, [ἰν], лат. en, in, ірл. in, гот. in, нвн. in;
стсл. въ зі зн. в. пов’язувалося з іє. *up-, *ub- (Meillet IF Anz. 21, 85, Études 160);
р. в, в-, во, во-, вн-, бр. у, ў, ва-, ува-, др. въ, въ(н)-, п. w, we, w(n)-, ч. v, ve, v(n)-, слц. v, vo, вл. w, we, wo, wó, нл. w, we, wo, wa, болг. в, във, у, ув, м. в, во, у, схв. у, ва-, слн. v, стсл. въ, въ(н)-;
Фонетичні та словотвірні варіанти
в
в-
вві-
ув
ув-
уві
уві-
уво
(префікс)
уво-
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
у | білоруська |
ў | білоруська |
ва- | білоруська |
ува- | білоруська |
в | болгарська |
във | болгарська |
у | болгарська |
ув | болгарська |
w | верхньолужицька |
we | верхньолужицька |
wo | верхньолужицька |
wó | верхньолужицька |
in | готська |
ἐν | грецька |
ἐνί | грецька |
ἰν | грецька |
въ | давньоруська |
въ(н)- (н)- | давньоруська |
*on | індоєвропейська |
*up- | індоєвропейська |
*ub- | індоєвропейська |
in | ірландська |
en | латинська |
in | латинська |
ìе- «тс.» | латиська |
į˜ | литовська |
іñ(g) «тс.» | литовська |
в | македонська |
во | македонська |
у | македонська |
w | нижньолужицька |
we | нижньолужицька |
wo | нижньолужицька |
wa | нижньолужицька |
in | нововерхньонімецька |
w | польська |
we | польська |
w(n)- | польська |
vъ | праслов’янська |
*vъn (‹*ъn ‹ іє. *on) | праслов’янська |
еn «в» | прусська |
в | російська |
в- | російська |
во | російська |
во- | російська |
вн- | російська |
у | сербохорватська |
ва- | сербохорватська |
v | словацька |
vo | словацька |
v | словенська |
въ | старослов’янська |
въ | старослов’янська |
въ(н)- | старослов’янська |
v | чеська |
ve | чеська |
v(n)- | чеська |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України