ВНУКИ — ЕТИМОЛОГІЯ

внук

припущення, що укр. ону́к є прямим рефлексом псл. *onukъ (Ильинский РФВ 65, 227–228) залишається сумнівним: укр. онук могло виникнути з старішого внук фонетичним шляхом, пор. [озва́р] з узва́р;
висловлювалась також думка (Vaillant RÉS 11, 206) про зв’язок з дінд. anváṅ «наступний», похідним від ánu «після, за, вздовж, відповідно», ав. anu «тс.»;
псл. vъnukъ ‹*onukъ ‹ *onoukъ;
споріднене з лат. anus «баба», двн. ano «предок», ana «баба», свн. ane «дід, предок», enel «дід; внук», нвн. Ahn «предок», Enkel «внук», прус. ane «баба», лит. anýta «свекруха», афг. anā «бабуся», хет. annaš «мати», hannaš «бабуся», лікійськ. xñna «тс.»;
іє. *an-‹*han«предок», звідки, можливо, також дінд. sána «старий», ав. hana «тс.», лат. senex «стара людина», дірл. sen «старий», вірм. hin, лит. senas «тс.»;
у такому випадку первісне значення варіантів *an, *han і *san було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також);
значення «дід» змінилося на «внук» внаслідок семантичного процесу поляризації, досить поширеного в термінології спорідненості і свояцтва;
р. внук, бр. унук, др. вънукъ, п. вл. нл. wnuk, ч. слц. vnuk, болг. внук «внук; небіж», м. внук «внук; нащадок», схв. ỳнук, слн. vnúk;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вну́ка
внуча́
ону́к
ону́ка
онуча́
ону́чка
уну́к
уну́ка
унуча́
уну́чка
Етимологічні відповідники

Слово Мова
anu «тс.» авестійська
hana «тс.» авестійська
anā «бабуся» афганська
унук білоруська
внук «внук; небіж» болгарська
wnuk верхньолужицька
hin вірменська
ano «предок» давньоверхньонімецька
anváṅ «наступний» давньоіндійська
sána «старий» давньоіндійська
sen «старий» давньоірландська
вънукъ давньоруська
*an-‹*han «предок» індоєвропейська
anus «баба» латинська
senex «стара людина» латинська
anýta «свекруха» литовська
senas «тс.» литовська
внук «внук; нащадок» македонська
wnuk нижньолужицька
Ahn «предок» нововерхньонімецька
wnuk польська
*onukъ праслов’янська
vъnukъ праслов’янська
ane «баба» прусська
внук російська
ỳнук сербохорватська
ane «дід, предок» середньоверхньнімецька
vnuk словацька
vnúk словенська
ону́к українська
онук могло виникнути з старішого внук українська
annaš «мати» хетська
vnuk чеська
озва́р ?
ánu «після, за, вздовж, відповідно» ?
ana «баба» ?
enel «дід; внук» ?
Enkel «внук» ?
hannaš «бабуся» ?
xñna «тс.» ?
*an ?
було «предок, попередник, голова роду» (пор. гр. ἀνά «вгору»» що, здається, належить сюди також) ?
значення «дід» ?
на «внук» ?

вну «всередині»

очевидно, результат видозміни давнішого виразу (ѵъ) dъnu «всередині» (букв. «у дні, на дні»);
пор. др. дъну, въ дънѣ, схв. на дну «тс.»;
пов’язання з п. wnętrze «внутрішність, середина» (Brückner 628), слц. nútro «нутро» (Маchek ESJČS 90) помилкове.– ВеУг 41, 265.– Див. ще дно, -ка;
п. [wnuk, wnuku! (з укр.?), слц. dnu, dnuká, [dnukyl «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вну́ка
унну́
унну́ка «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wnuk (з укр.?) польська
wnuku! (з укр.?) польська
dnu словацька
dnuká словацька
dnukyl «тс.» українська

во́нка «зовні, назовні»

утворено з прислівника вон і частки -ка, тієї самої, що і в ни́нька, ту́тка, [вну́ка], спорідненої з дінд. kam (частка узагальнення), ав. kā «тс.», лит. ст. -ka- (вказівна частка), гр. κα, κεν, можливо, також псл. kъ(n), укр. к;
р. [во́нки] «геть», бр. во́нкі «назовні», м. [вонка] «надвір»;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
«тс.» авестійська
во́нкі «назовні» білоруська
κα грецька
kam (частка узагальнення) давньоіндійська
-ka- (вказівна частка) литовська
вонка «надвір» македонська
kъ(n) праслов’янська
во́нки «геть» російська
к українська
вон ?
ка ?
ни́нька ?
ту́тка ?
вну́ка ?
-ka- (вказівна частка) ?
κεν ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України