ВЛАСНЕ — ЕТИМОЛОГІЯ

вла́сний

запозичення з польської мови;
п. własny, własność постали, можливо, під впливом ч. vlastní «власний» (букв. «той, що перебуває під владою (vlast), у володінні»), але є дані й за те, що п. własny, własność поряд з włość, włościanin, відповідними до укр. во́лость, виникли самостійно, за досить поширеним зразком błogi : błagać, łomić : łamać, złocić : (wy)złacać i под;
р. заст. вла́сний, бр. уласны;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вивла́снювати «експропріювати»
вла́сне
вла́сний (1462)
вла́сник
вла́сність
властный (1438)
привла́снювати
Етимологічні відповідники

Слово Мова
уласны білоруська
własny польська
własny польська
вла́сний російська
во́лость українська
vlastní «власний» (букв. «той, що перебуває під владою (vlast) чеська
włościanin ?
вла́сний ?

натще́се́рце

псл. *na tъšče sьr̥dьce, що складається з прийменника na «на», прикметника с. р. tъšče від tъščь «пустий, порожній» та іменника *sьr̥dьce «те, що міститься всередині (людського тіла)», власне «нутрощі»;
отже, первісне значення виразу – «на порожні нутрощі»;
бр. [нашчэ́серца], м. наште срце, схв. нȁште ср̏ца «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

наще́серце
нащо́серце «тс.»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
нашчэ́серца білоруська
наште македонська
*na праслов’янська
tъšče від tъščь «пустий, порожній» російська
нȁште «тс.» сербохорватська
na «на» ?
tъšče від tъščь «пустий, порожній» ?
*sьr̥dьce «те, що міститься всередині (людського тіла)» ?
власне «нутрощі» ?

при́ся́га

псл. prisęga, похідне від дієслова *prisęgti «присягти», власне «доторкнутися до предмета, яким присягали», утвореного за допомогою префікса pri- «при-» від *sęgti «сягти»;
менш обґрунтованим є припущення (Machek ESJČ 535) про вторинне походження праслов’янського *-sęg(ti) у *prisęgti – з первісного *-seik-, що зіставляється з лит. síеkti «сягати», saikìnti «приводити до присяги»;
р. прися́га, бр. пры́ся́га, др. присяга, п. przysięga, ч. přísaha, слц. prísaha, вл. přisaha, нл. pśisega, схв. при̏сега, слн. priséga, стсл. присѧга;
Фонетичні та словотвірні варіанти

присяга́ння
присяга́ти
прися́глий «присяжний»
присягну́ти
присягти́
при́ся́жний
прися́зство «присяга»
присячи «присягти»
присяшти «тс.»
сприсяга́тися «таємно змовлятися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
пры́ся́га білоруська
přisaha верхньолужицька
присяга давньоруська
síеkti «сягати» литовська
pśisega нижньолужицька
przysięga польська
prisęga праслов’янська
прися́га російська
сега сербохорватська
prísaha словацька
priséga словенська
присѧга старослов’янська
přísaha чеська
*prisęgti «присягти» ?
власне «доторкнутися до предмета, яким присягали» ?
pri- «при-» ?
*sęgti «сягти» ?
*-sęg(ti) ?
saikìnti «приводити до присяги» ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України