ВИТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ
ви́ти «видавати протяжні звуки»
псл. vyti;
давне звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з характерним криком деяких звірів або нічних лісових птахів (сови, пугача тощо);
очевидно, споріднене з ч. výskati «кричати, веселитися», болг. ви́кам «кричу», слн. zavíkniti «викрикувати», лит. ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось», гр. αὕω «кричу, кличу», дінд. utíh «крик», що, можливо, відбивають прадавній спосіб вигнання тварин із захистку під час полювання;
виводилось також від вигуку болю *ū (з протетичним v) (Machek ESJČS 578);
р. выть, бр. выць, др. выти, п. wyć, ч. výti, слц. vyť, вл. wuc, нл. wuś, huś, болг. ви́я, м. вие, схв. зàвиϳати, слн. víti, стсл. выти;
Фонетичні та словотвірні варіанти
вий
«протяжний звук»
виття́
зави́й
«виття»
Етимологічні відповідники
Слово | Мова |
выць | білоруська |
ви́кам «кричу» | болгарська |
ви́я | болгарська |
wuc | верхньолужицька |
αὕω «кричу, кличу» | грецька |
utíh «крик» | давньоіндійська |
выти | давньоруська |
ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось» | литовська |
вие | македонська |
wuś | нижньолужицька |
huś | нижньолужицька |
wyć | польська |
vyti | праслов’янська |
выть | російська |
зàвиϳати | сербохорватська |
vyť | словацька |
zavíkniti «викрикувати» | словенська |
víti | словенська |
выти | старослов’янська |
výskati «кричати, веселитися» | чеська |
výti | чеська |
*ū (з протетичним v)(Machek ESJČS 578) | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України