ВИТТЯ — ЕТИМОЛОГІЯ

ви́ти «видавати протяжні звуки»

псл. vyti;
давне звуконаслідувальне утворення, можливо, пов’язане з характерним криком деяких звірів або нічних лісових птахів (сови, пугача тощо);
очевидно, споріднене з ч. výskati «кричати, веселитися», болг. ви́кам «кричу», слн. zavíkniti «викрикувати», лит. ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось», гр. αὕω «кричу, кличу», дінд. utíh «крик», що, можливо, відбивають прадавній спосіб вигнання тварин із захистку під час полювання;
виводилось також від вигуку болю *ū (з протетичним v) (Machek ESJČS 578);
р. выть, бр. выць, др. выти, п. wyć, ч. výti, слц. vyť, вл. wuc, нл. wuś, huś, болг. ви́я, м. вие, схв. зàвиϳати, слн. víti, стсл. выти;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вий «протяжний звук»
виття́
зави́й «виття»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
выць білоруська
ви́кам «кричу» болгарська
ви́я болгарська
wuc верхньолужицька
αὕω «кричу, кличу» грецька
utíh «крик» давньоіндійська
выти давньоруська
ùiti «гнати, заганяти; кричати на когось» литовська
вие македонська
wuś нижньолужицька
huś нижньолужицька
wyć польська
vyti праслов’янська
выть російська
зàвиϳати сербохорватська
vyť словацька
zavíkniti «викрикувати» словенська
víti словенська
выти старослов’янська
výskati «кричати, веселитися» чеська
výti чеська
(з протетичним v)(Machek ESJČS 578) ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України