ВИТАТИ — ЕТИМОЛОГІЯ

вита́ти «перебувати; ширяти»

запозичення з старослов’янської мови;
стсл. витати «жити; відвідати; поселитися», як і укр. [вита́тися] «вітатися», бр. віта́ць «вітати», п. witać «вітати, (первісно) жити», ч. vítati, слц. vitať, вл. witać, нл. witaś «тс.», походить від псл. vitati «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою», пов’язаного з vitь «гілка», větь «тс.», -větiti «вітати, відповідати, обіцяти, говорити»;
далі зіставляється з лит. vietà «місце», лтс. vìeta «тс.», pavietât «квартирувати»;
сумнівним є припущення (Būga RR I 491) про зв’язок з морфемою -витъ у слові имо-витъ і под;
значення «ширяти» в українській мові вторинне;
р. вита́ть, др. витати «жити, перебувати», болг. вита́я «витаю»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

вита́лище «місцеперебування»
вита́льниця «шпиталь»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
віта́ць «вітати» білоруська
вита́я «витаю» болгарська
witać верхньолужицька
витати «жити, перебувати» давньоруська
vìeta «тс.» латиська
vietà «місце» литовська
witaś «тс.» нижньолужицька
witać «вітати, (первісно) жити» польська
vitati «відвідати; поселитися; прибути з символічною гілкою» праслов’янська
вита́ть російська
vitať словацька
витати «жити; відвідати; поселитися» старослов’янська
вита́тися «вітатися» українська
vítati чеська
vitь «гілка» ?
větь «тс.» ?
-větiti «вітати, відповідати, обіцяти, говорити» ?
pavietât «квартирувати» ?
витъ ?
имо-витъ ?
значення «ширяти» ?

вита́ти «вітати»

псл. vitati «вітати, відвідати, прибути з символічною гілкою», пов’язане з vitь «гілка», větь «тс.», -větiti «вітати, говорити»;
бр. віта́ць «вітати», п. вл. witać, ч. vítati, нл. witaś «тс.»;
Фонетичні та словотвірні варіанти

витальня «вітальня»
вита́тися «тиснути один одному руки, вітатися»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
віта́ць «вітати» білоруська
witać верхньолужицька
witaś «тс.» нижньолужицька
witać польська
vitati «вітати, відвідати, прибути з символічною гілкою» праслов’янська
vítati чеська
vitь «гілка» ?
větь «тс.» ?
-větiti «вітати, говорити» ?

віта́ти «звертатися з привітом, поздоровленням, запрошувати; [перебувати, мешкати Ж]»

результат видозміни давнішої форми витати під впливом спорідненої основи -віт-, зокрема форм приві́т, приві́тний;
Фонетичні та словотвірні варіанти

віта́льний
віта́льня
завіта́ти «прибути, зайти; запросити»
привіта́льний
привіта́ння
Етимологічні відповідники

Слово Мова
витати українська
віт- українська
приві́т українська
приві́тний українська

Віта́лій (чоловіче ім’я)

віз.-гр. Βιτάλιος походить від лат. Vitalis, утвореного на основі прикметника vītālis «життєвий», похідного від vīta «життя», vivo «живу», споріднених з псл. žiti, укр. жи́ти;
через старослов’янську мову запозичено з грецької;
р. Вита́лий, бр. Віта́лій, ч. Vitalis, слц. Vitális, Vitáliš, болг. Вита́ли(й), слн. Vital, стсл. Виталии;
Фонетичні та словотвірні варіанти

Вита́ль «тс.»
Віталій (1627)
Віта́лія (жіноче ім’я)
Ві́тя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
Віта́лій білоруська
Вита́ли (й) болгарська
Βιτάλιος візантійсько-грецька
Vitalis латинська
žiti праслов’янська
Вита́лий російська
Vitális словацька
Vital словенська
жи́ти українська
Vitalis чеська
vītālis «життєвий» ?
vīta «життя» ?
vivo «живу» ?
Виталии ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України