ВИСОТА — ЕТИМОЛОГІЯ
вись
псл. ѵys-okъ, очевидно, похідне від зниклого прикметника *ѵуsъ, що зводиться до іє. *upso-s;
споріднене з гр. ὕψος «висота», ύψηλός «високий», дірл. ūasal «високий», ірл. ōs, ūas «зверху, над», двн. ūf «на», дангл. ūp, нвн. auf «тс.»;
р. высь, высо́кий, бр. высачыня́, вышыня́, высо́кі, др. высь, высокъ, п. wyżyna, wysoki, ч. výša, výšina, vysoký, слц. výška, vyšáva, vysoký, вл. wusoki, нл. wusoki, husoki, полаб. voisüt′e, болг. висина́, висо́к, м. вис, висок, вишина, схв. висùна, вùсок, слн. víšavje, visòk, стсл. высокъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти
nepeвища́mu
вивисша́ти
«робити високим»
висиня́
висо́кий
висота́
висо́тник
височина́
височі́нь
височі́ти
ви́сшість
«зверхність, високе положення, почуття переваги»
ви́ша
«висота»
вишина́
вишиня́
ви́шка
ви́шки
«горище (в хаті, хліві)»
ви́шник
«вищий, старший»
ви́шній
ви́шок
«вершина, шпиль»
вища́ти
ви́щий
вищина́
«висота»
ви́щість
ві́шки
ву́шка
«тс.»
ву́шки
завви́шки
зави́шка
зви́жка
«перевищення, надмір»
зви́со́ка
звиш
навви́шки
навзви́щ
перевижша́ти
пере́вишка
«зверхність, перевага»
переви́щити
переви́щувати
підви́щити
уви́сь
уви́шень
«вгору»
уви́шки
узви́шшя
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| высачыня́ | білоруська |
| висина́ | болгарська |
| wusoki | верхньолужицька |
| ὕψος «висота» | грецька |
| ūp | давньоанглійська |
| ūf «на» | давньоверхньонімецька |
| ūasal «високий» | давньоірландська |
| высь | давньоруська |
| *upso-s | індоєвропейська |
| ōs | ірландська |
| вис | македонська |
| wusoki | нижньолужицька |
| husoki | нижньолужицька |
| auf «тс.» | нововерхньонімецька |
| voisüt′e | полабська |
| wyżyna | польська |
| wysoki | польська |
| ѵys-okъ | праслов’янська |
| высь | російська |
| висùна | сербохорватська |
| výška | словацька |
| vyšáva | словацька |
| vysoký | словацька |
| víšavje | словенська |
| visòk | словенська |
| высо́кий | українська |
| вышыня́ | українська |
| высо́кі | українська |
| высокъ | українська |
| висо́к | українська |
| висок | українська |
| вишина | українська |
| вùсок | українська |
| výša | чеська |
| výšina | чеська |
| vysoký | чеська |
| *ѵуsъ | ? |
| ύψηλός «високий» | ? |
| ūas «зверху, над» | ? |
| высокъ | ? |
обер- (перший компонент складних слів типу обер-кондуктор, обер-майстер)
запозичення з німецької мови;
н. ober «верхній, старший», ober- «верхньо-», двн. obaro «верхній» пов’язане з ob «над, зверху», свн. ob(e), двн. oba «тс.», спорідненим з дангл. дісл. of «над», дінд. úpa «туди, до», ав. upa «туди», гр. ὕπο «під», лат. sub «тс.»;
іє. *up- «туди, (знизу вгору) на», *up-s-, до якого зводяться також псл. vysь, vysokъ, укр. висо́кий, висота́, вишина́;
р. бр. болг. схв. обер-, п. ober-, ч. obr-, óbr-, ober-;
Етимологічні відповідники
| Слово | Мова |
| upa «туди» | авестійська |
| обер- | білоруська |
| обер- | болгарська |
| ὕπο «під» | грецька |
| of «над» | давньоанглійська |
| obaro «верхній» | давньоверхньонімецька |
| oba «тс.» | давньоверхньонімецька |
| úpa «туди, до» | давньоіндійська |
| of «над» | давньоісландська |
| *up- «туди, (знизу вгору) на» | індоєвропейська |
| sub «тс.» | латинська |
| ober «верхній, старший» | німецька |
| ober- | польська |
| vysь | праслов’янська |
| обер- | російська |
| обер- | сербохорватська |
| ob(e) | середньоверхньнімецька |
| висо́кий | українська |
| obr- | чеська |
| óbr- | чеська |
| ober- | чеська |
| ober- «верхньо-» | ? |
| ob «над, зверху» | ? |
| *up-s- | ? |
| vysokъ | ? |
| висота́ | ? |
| вишина́ | ? |
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України