ВИСОКИЙ — ЕТИМОЛОГІЯ

вели́кий

псл. *velьjь «міцний, сильний, могутній», ѵеlікъ;
споріднене з тох. A wäl «князь, цар», тох. В walo «тс.», walke «тривалий», гр. Fἄλις «досить, достатньо», εἴλω, εἰλέω «тисну», лат. valēre «бути сильним», validus «сильний» і, можливо, з укр. велі́ти, во́ля;
ѵеlікъ вважається формою займенникового походження, як і kolikъ, tolikъ, jelikъ (Ильинский Прасл. гр. 423), або пояснюється як утворення за аналогією до висо́кий, глибо́кий, дале́кий, широ́кий, тобто прикметників, що означають розміри (Machek ESJČ 682);
іє. *uel-/uol- «давити, оточувати; велика кількість»;
р. вели́кий, бр. вялі́кі, др. великъ, п. wielki, ч. veliký, velký, слц. veliký, vel’ký, вл. wulki, болг. вели́к, м. велик, схв. вȅликӣ, слн. vélik, стсл. великъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ве́леч «щось дуже велике»
велиґда́н «тс.»
ве́лий
велика́н «велетень»
великдо́н «велетень»
велике́нний
вели́кні «велетні»
ве́ли́ко «дуже багато, сильно»
велико́нний
великува́тий
великува́тка «чимала; старша»
велицьо́зний
велицю́зний
ве́лич
велича́вий
велича́йко «хвалько»
велича́йний «хвастовитий»
велича́льний
велича́ти
величе́зний
величе́нний
вели́чень «тс.»
величе́нький
вели́чество
величина́
величи́ти
величі́нь
вели́чний
вели́чник «шанувальник»
вели́чність
вели́ччя
ве́льо «багато»
до́великий «підліток»
завели́кий
завелича́тися «запишатися»
звелича́ти «вихваляти»
звели́чувати «тс.»
повели «зробити більшим, ніж треба»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
вялі́кі білоруська
вели́к болгарська
wulki верхньолужицька
Fἄλις «досить, достатньо» грецька
великъ давньоруська
*uel-/uol- «давити, оточувати; велика кількість» індоєвропейська
valēre «бути сильним» латинська
велик македонська
wielki польська
*velьjь «міцний, сильний, могутній» праслов’янська
вели́кий російська
вȅликӣ сербохорватська
veliký словацька
vel'ký словацька
vélik словенська
великъ старослов’янська
велі́ти українська
veliký чеська
velký чеська
ѵеlікъ ?
A wäl «князь, цар» ?
walo «тс.» ?
walke «тривалий» ?
εἴλω ?
εἰλέω «тисну» ?
validus «сильний» ?
во́ля ?
tolikъ ?
jelikъ ?
висо́кий ?
глибо́кий ?
дале́кий ?
широ́кий ?

виж «вище, зверх, поверх»

варіантні похідні від основи вис(висо́кий), паралельні до п. wyżej «вище», wyż «височина» і под;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви́жки «заввишки»
ви́жний «верхній, горішній»
вро́звижки «вгору»
Етимологічні відповідники

Слово Мова
wyżej «вище» польська
вис ?
висо́кий ?
wyż «височина» ?

високо́л «сокіл» (фольк.)

епітет сокола, утворений, очевидно, в результаті контамінації слів висо́кий (тобто «той, що високо літає») і со́кіл (див.);
Етимологічні відповідники

Слово Мова
висо́кий (тобто «той, що високо літає») ?

високо́сний

запозичено з середньогрецької мови через старослов’янську;
форма високо́сний є результатом народноетимологічного зближення з висо́кий;
назва пояснюється тим, що 366-й день високосного року в римському календарі додавали після 24 лютого, який по-латинськи називали diēs sextus тобто «шостий день» перед календами – святом 1 березня, а тому день після 24 лютого називали dies bissextus «другий шостий день» перед березневими календами;
сгр. βίσεξτος походить від лат. bissextus, букв. «двічі шостий»;
р. високо́сный, бр. высако́сны, др. високостъ, високостьный, болг. високо́сен, м. високосен, стсл. высокостьнъ, висекъстъ, висекъстьнъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

ви (XVIII ст.)
висекто́вий
Етимологічні відповідники

Слово Мова
высако́сны білоруська
високо́сен болгарська
високостъ давньоруська
bissextus латинська
високосен македонська
високо́сный російська
βίσεξτος середньогрецька
високостьный українська
висекъстъ українська
висекъстьнъ українська
високо́сний ?
висо́кий ?
diēs sextus ?
dies bissextus «другий шостий день» ?
высокостьнъ ?

вись

псл. ѵys-okъ, очевидно, похідне від зниклого прикметника *ѵуsъ, що зводиться до іє. *upso-s;
споріднене з гр. ὕψος «висота», ύψηλός «високий», дірл. ūasal «високий», ірл. ōs, ūas «зверху, над», двн. ūf «на», дангл. ūp, нвн. auf «тс.»;
р. высь, высо́кий, бр. высачыня́, вышыня́, высо́кі, др. высь, высокъ, п. wyżyna, wysoki, ч. výša, výšina, vysoký, слц. výška, vyšáva, vysoký, вл. wusoki, нл. wusoki, husoki, полаб. voisüt′e, болг. висина́, висо́к, м. вис, висок, вишина, схв. висùна, вùсок, слн. víšavje, visòk, стсл. высокъ;
Фонетичні та словотвірні варіанти

nepeвища́mu
вивисша́ти «робити високим»
висиня́
висо́кий
висота́
висо́тник
височина́
височі́нь
височі́ти
ви́сшість «зверхність, високе положення, почуття переваги»
ви́ша «висота»
вишина́
вишиня́
ви́шка
ви́шки «горище (в хаті, хліві)»
ви́шник «вищий, старший»
ви́шній
ви́шок «вершина, шпиль»
вища́ти
ви́щий
вищина́ «висота»
ви́щість
ві́шки
ву́шка «тс.»
ву́шки
завви́шки
зави́шка
зви́жка «перевищення, надмір»
зви́со́ка
звиш
навви́шки
навзви́щ
перевижша́ти
пере́вишка «зверхність, перевага»
переви́щити
переви́щувати
підви́щити
уви́сь
уви́шень «вгору»
уви́шки
узви́шшя
Етимологічні відповідники

Слово Мова
высачыня́ білоруська
висина́ болгарська
wusoki верхньолужицька
ὕψος «висота» грецька
ūp давньоанглійська
ūf «на» давньоверхньонімецька
ūasal «високий» давньоірландська
высь давньоруська
*upso-s індоєвропейська
ōs ірландська
вис македонська
wusoki нижньолужицька
husoki нижньолужицька
auf «тс.» нововерхньонімецька
voisüt′e полабська
wyżyna польська
wysoki польська
ѵys-okъ праслов’янська
высь російська
висùна сербохорватська
výška словацька
vyšáva словацька
vysoký словацька
víšavje словенська
visòk словенська
высо́кий українська
вышыня́ українська
высо́кі українська
высокъ українська
висо́к українська
висок українська
вишина українська
вùсок українська
výša чеська
výšina чеська
vysoký чеська
*ѵуsъ ?
ύψηλός «високий» ?
ūas «зверху, над» ?
высокъ ?

кривопле́кий «кривоплечий »

складне утворення з прикметника криви́й та іменника плече́, в якому нерегулярне чергування чк, очевидно, пояснюється впливом прикметникових форм на -к-ий типу висо́кий, широ́кий, кривобо́кий;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
криви́й українська
плече́ українська
висо́кий українська
широ́кий українська
кривобо́кий українська

обер- (перший компонент складних слів типу обер-кондуктор, обер-майстер)

запозичення з німецької мови;
н. ober «верхній, старший», ober- «верхньо-», двн. obaro «верхній» пов’язане з ob «над, зверху», свн. ob(e), двн. oba «тс.», спорідненим з дангл. дісл. of «над», дінд. úpa «туди, до», ав. upa «туди», гр. ὕπο «під», лат. sub «тс.»;
іє. *up- «туди, (знизу вгору) на», *up-s-, до якого зводяться також псл. vysь, vysokъ, укр. висо́кий, висота́, вишина́;
р. бр. болг. схв. обер-, п. ober-, ч. obr-, óbr-, ober-;
Етимологічні відповідники

Слово Мова
upa «туди» авестійська
обер- білоруська
обер- болгарська
ὕπο «під» грецька
of «над» давньоанглійська
obaro «верхній» давньоверхньонімецька
oba «тс.» давньоверхньонімецька
úpa «туди, до» давньоіндійська
of «над» давньоісландська
*up- «туди, (знизу вгору) на» індоєвропейська
sub «тс.» латинська
ober «верхній, старший» німецька
ober- польська
vysь праслов’янська
обер- російська
обер- сербохорватська
ob(e) середньоверхньнімецька
висо́кий українська
obr- чеська
óbr- чеська
ober- чеська
ober- «верхньо-» ?
ob «над, зверху» ?
*up-s- ?
vysokъ ?
висота́ ?
вишина́ ?
Етимологічний словник української мови Інституту мовознавства ім. О.О. Потебні НАН України