ВИСК — ЕТИМОЛОГІЯ

елемент -sk- вважається давнім інхоативним суфіксом;

порівнюється з нвн. wiehern «іржати» від свн. wihen, wiehenen, wieheren, двн. wihōn (можливо, замість *wijōn, *hwijōn), герм. *hwi«галасувати, іржати», хет. vijāi- «кричати», а також лат. vītulor «радісно кричу, торжествую», дат. vie, англ. [wicker] «іржати» та ін., що зводяться, очевидно, до іє. *uоі-;

звуконаслідувальне;

псл. viskъ, паралельне до vizgъ;

р. ст. ви́скати, бр. віск, п. wisk, болг. виск, м. виск «іржання, виск», схв. вȕска «тс.», вȕснути, стсл. виштати, виснѫти «пищати, шепотіти»;

р. лязг зіставляється як звуконаслідувальне утворення з [лезга́] «базікало», яке пов’язується з [лозгота́ть] «тріщати, стрекотати, базікати безупинно», лит. lazgù, lazgėˊti «тс.»;

звуконаслідувальне утворення, паралельне до ляск, пор. [визк] і виск, лузга́ і луска́;

р. лязг, ля́згать;

думка про походження від іє. uīk-, яке зберігається в лат. cervix «потилиця» (Otrębski LP 2, 256), помилкова;

первісне значення «пасмо волосся, що спадає на чоло» засвідчено в окремих російських говірках;

похідне утворення від ви́сі́ти;

р. висо́к «тс.», [виски́] «волосся взагалі», бр. [вісо́к];